Повернемо вимерлих тварин до життя
Miotragocerus — це вимерлий рід бикових (Bovidae), який жив у Європі від 10 до 8 мільйонів років тому. Судячи зі скам’янілих зубів і форми щелепи, ці тварини, швидше за все, харчувалися листям чи м’якими пагонами або плодами високорослих рослин. Вони, ймовірно, жили біля водойм, як і багато сучасних видів антилоп.
Casatia — рід вимерлих китоподібних з раннього пліоцену, приблизно від 5,1 до 4,5 мільйонів років тому. Рід містить один вид C. thermophila. Тварина була описана по частковому черепу. Його найближчими родичами є нарвал (Monodon monoceros) і білуха (Delphinapterus leucas), проте рештки були знайдені значно південніше, ніж живуть його родичі. Це підтверджує теорію про те, що монодонтиди еволюціонували з тепловодних родів, перш ніж пристосуватися до холодної води.
Ramoceros — вимерлий рід парнокопитних родини Вилорогові (Antilocapridae), ендемік середнього міоцену (кларенду) Північної Америки.
Barbouromeryx — вимерлий парнокопитний ссавець, що належав до родини дромомерицид (Dromomericidae). Типовий вид — Barbouromeryx trigonocorneus. Він жив у нижньому міоцені (близько 20 – 15 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Північній Америці.
Hexaprotodon — вимерлий рід гіпопотамів, відомий з Африки та Азії. Назва Hexaprotodon означає “шість передніх зубів”, оскільки деякі викопні форми мають три пари різців.
Artiocetus — вимерлий рід ранніх китів з еоцену, що належать до родини Protocetidae. Це був близький родич Rodhocetus, і його заплесно вказує на те, що він нагадував парнокопитного. Скам’янілості, знайдені в 2001 році в провінції Белуджистан Пакистану. Поширення скам’янілостей в Індо-Пакистані, Африці, Європі та Північній Америці свідчить про те, що цей кит віддав перевагу теплішому морському клімату та мешкав переважно в тропіках.
Antaecetus — рід базилозавридів із середнього еоцену (бартон) на сході Західної Сахари.
Antaecetus спочатку був названий як вид Platyosphys, P. aithai, на основі посткраніальних решток, знайдених у Західній Сахарі. Подальші відкриття, у тому числі повний череп, призвели до створення нового роду Antaecetus для P. aithai.
Messapicetus — вимерлий рід дзьоборилових дельфіновидих з пізнього міоцену. Наразі він містить два види, M. longirostris з тортона Італії і M. gregarius з формації Піско в Перу. Проте третій безіменний вид, відомий за фрагментарним матеріалом, представлений у формації Сент-Меріс у Меріленді. M. gregarius був статево диморфним, самці мали бивні, які, як припускають, використовувалися у внутрішньовидовому бою за партнерів.
Tlaxcallicetus — вимерлий рід китів з клади Mysticeti. Мешкав у морських водах сучасного штату Баха-Каліфорнія, Мексика, в олігоцені 27 мільйонів років тому, його рештки були знайдені в бухті Ла Пас Ель Сьєн формації. Типовий вид — Tlaxcallicetus guaycurae.
Messelobunodon — вимерлий рід парнокопитних з родини Dichobunidae. Він відомий з декількох повних скелетів з Мессельського кар’єру і жив у середньому еоцені близько 47 мільйонів років тому.