Повернемо вимерлих тварин до життя
Artiodactyla
Hoplitomeryx — рід викопних ремиґаючих (Cervimorpha) парнокопитних, що мешкали в пізньому міоцені та ранньому пліоцені на островах на території сучасної південно-східної (можливо також центральної) Італії. Різні сучасні дослідники налічують у цьому роді від чотирьох до шести видів.
Tsaidamotherium — вимерлий рід парнокопитних з підродини козлових (Caprinae) родини бикові (Bovidae). Відомий із пізнього міоцену Тибетського плато Північно-Західного Китаю. Обидва відомі види незвичайні тим, що роги мають різний розмір: серцевина лівого рогу в кілька разів менша серцевини правого рога. Хоча спочатку вважалося, що він належить до триби Ovibovini, близької до вівцебика (Ovibos moschatus), однак дослідження 2022 року розглядає Tsaidamotherium як представника жирафових родини Prolibytheriidae разом з Prolibytherium і Discokeryx.
Anoplotherium — вимерлий рід травоїдних парнокопитних ссавців, що можливо належав до підряду Tylopoda або був їх близьким родичем, який мешкав у Європі від пізнього еоцену до самого раннього олігоцену. Скам’янілості Anoplotherium вперше були виявлені в гіпсових кар’єрах Парижа в 1804 році і згодом описані французьким натуралістом Жоржем Кюв’є (Georges Cuvier). Це один з перших описаних палеогенових ссавців, реконструкції Anoplotherium XIX століття можна побачити в парку Crystal Palace.
Eucladoceros (по-грецьки «добре розгалужений ріг») або кущовий олень — вимерлий рід оленів, скам’янілості якого були виявлені в Європі, на Близькому Сході та в Центральній Азії. Цей рід був офіційно описаний Х’ю Фальконером (Hugh Falconer) у 1868 році.
Dromomeryx — вимерлий рід парнокопитних ссавців, що належить до родини Dromomerycidae. Він жив між середнім і верхнім міоценом (17 – 9 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Північній Америці. Типовий вид – Dromomeryx borealis.
Kogiopsis — рід середньоміоценових китоподібних із родини Kogiidae. У нього були дуже довгі зуби без коренів, довжиною 3–12,7 см. Ці зуби зустрічаються переважно у Флориді та Південній Кароліні. Крім зубів, когіопсис відомий насамперед по нижньощелепним кісткам. Анатомія зубів і нижньої щелепи схожа на анатомію вимерлого роду кашалотів Orycterocetus.
Dicrocerus (його назва по-грецьки означає «вилчастий ріг») — вимерлий рід оленів, що жив у середньому та верхньому міоцені (близько 14 – 6 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Європі та Азії. Dicrocerus, ймовірно, походив з Азії, з регіону, де, як вважають, виникли і еволюціонували справжні олені. Він населяв ліси в помірному поясі, а в Європі був типовим для міоцену (15-5 млн років тому). Dicrocerus вимер на початку пліоцену, не залишивши нащадків.
Bothriodon — вимерлий парнокопитний ссавець з родини Anthracotheriidae відомий від пізнього еоцену до раннього олігоцену, його рештки були знайдені в Азії, Європі та Північній Америці. Тварина була розміром приблизно з велику свиню, сягаючи ваги понад 199 кг.
Палеолама (Palaeolama, букв. «давня лама») — вимерлий рід верблюжих (Camelidae) із триби Lamini, який існував з пізнього пліоцену до раннього голоцену (від 1,8 до 0,011 млн років). Його ареал простягався від Північної Америки до міжтропічного регіону Південної Америки.
Odobenocetops – рід вимерлих ссавців з підряду зубастих китів, єдиний у родині Odobenocetopsidae. Викопні рештки знайдені на території Перу та Чилі у верхньоміоценових (11,62-5,33 млн років тому) відкладах. Відрізнялися своїми незвичайними іклами.