Повернемо вимерлих тварин до життя
358,9–298,9 млн років тому.
Планета вкрита вологими лісами на болотистих ґрунтах, що утворюють товщі покладів кам’яного вугілля. Найвищій рівень кисню в атмосфері Землі за увесь час її існування. Великі площі мілководних морів. В океанах поширені гоніатіти (Goniatite), плечоногі (Brachiopoda), мохуватки (Bryozoa), двостулкові (Bivalvia), форамініфери (Foraminifera) та корали. Типові лепідодендрони (Lepidodendron), папороті-сигілярії (Sigillaria), каламіти (Calamites), кордаїти (Cordaites). Морські ракоскорпіони (Eurypterida) завойовують прісні водойми й переходять до амфібійного типу життя. Разом з ними лопатепері риби ризодонти (Rhizodontida) стають головними прісноводними хижаками. В океанах поширені акули, голкошкірі, особливо морські лілії (Crinoids) і морські бутони (Blastoidea), корали, плечоногі (Productida, Spiriferida), мохуватки (Bryozoa), гоніатіти[en] (Goniatite). Чисельність членистоногих трилобітів (Trilobita) і головоногих молюсків наутилоїдей (Nautiloidea) знижується. Поява літаючих комах (Pterygota), деякі представники яких сягали гігантських розмірів — меганеври (Meganeura), палеодиктиоптери (Palaeodictyoptera). У болотах з’являються перші чотириногі (Tetrapoda). Еволюційна радіація земноводних (Amphibia). Поява перших плазунів (Reptilia). Закінчується новозеландський тухуайський орогенез; розвивається герцинський орогенез (особливо активізується під кінець періоду); в Євразії розпочинається уральський орогенез. У східній частині Гондвани відбувається заледеніння.
Pholidogaster — вимерлий рід тетрапод, що жив у середньому карбоні (пізній візейський – ранній серпуховський віки). Pholidogaster відомий лише за двома зразками, знайденими в Гілмертоні, Шотландія. Історично він був однією з перших знахідок, що показала еволюційний зв’язок між рибами та амфібіями. Родова назва означає “лускатий живіт”. Pholidogaster належить до надкласу Tetrapoda та родини Colosteidae.
Amphibamus — рід амфібамідних темноспондильних земноводних з карбону (середній пенсильваній) Північної Америки. Одна з перших виявлених амфібій кам’яновугільного періоду. Відомий з місцезнаходження Мезон-Крік в Іллінойсі. Вважається, що ця тварина була близькою до предків сучасних земноводних.
Asaphestera — вимерлий рід чотириногих, описаний на основі скам’янілостей з кам’яновугільного періоду місцевості Джоггінс у Новій Шотландії, Канада. Спочатку він був описаний як невизначений лепоспондил, а згодом класифікований як мікрозавр у родині Tuditanidae. Дослідження, опубліковане в травні 2020 року, показало, що зразки, віднесені до Asaphestera, представляють кілька неспоріднених видів. Оригінальна назва виду Asaphestera platyris, дана Стіном (Steen, 1934), була збережена для черепа, який був переоцінений як найдавніший відомий синапсид.
Keraterpeton — вимерлий рід лепоспондилових земноводних, що раніше входив до монотипної родини Keraterpedontidae, з кам’яновугільного періоду Європи (Чехія, Англія та Ірландія) та Північної Америки (США). Зараз вважається найдавнішим відомим представником родини Diplocaulidae.
Dracopristis — рід вимерлих ктенакантоподібних хондрихтів (риб з хрящовим скелетом), що жили близько 307 мільйонів років тому, під час пенсильванського підперіоду кам’яновугільного періоду. Риба мала 12 рядів коротких, приплющених зубів, а також масив колючок на спинному плавці. Через те, що вона мала риси, схожі з рептиліями та вигаданими кайдзю, рибу часто називають “акулою-драконом” або “акулою Годзіллою”. Основна відмінність між ктенакантоподібними та справжніми акулами полягає в тому, що рот ктенакантоподібних більший, але менш гнучкий, ніж у справжніх акул. Довжина хребта голотипної скам’янілості становить близько 0,57 метра, а довжина всього тіла – приблизно 2 метри.
Euproops — вимерлий рід морських членистоногих, що належав до ряду Мечохвости (Xiphosura) . Жив між верхнім девоном і верхнім карбоном (350 – 300 млн. років тому). Його викопні рештки знайдені в Європі та Північній Америці.
Amynilyspes — вимерлий рід багатоніжок-броненосців, що характеризується чотирнадцятьма тергітами, великими очима та видатними шипами. Особини досягають до 30 мм в довжину. Рештки представників роду описані з кам’яновугільних відкладень Канади, Чехії, Франції, Великої Британії та США.
Ornithoprion — це вимерлий рід суцільноголових євгенеодонтів, близький до Caseodus. Він жив під час пізнього карбону, приблизно 315-307 мільйонів років тому, у мілководному тропічному морі, яке охоплювало територію сучасної південно-західної Індіани, США. Типовий вид — Ornithoprion hertwigi. У різних видів була подовжена нижня щелепа. Відкриття та опис Ornithoprion допомогли встановити багато аспектів анатомії черепа євгенеодонтів, які раніше можна було отримати лише з даних про зуби.
Cryptovenator — вимерлий рід сфенакодонтидових пелікозаврів, що існував у Німеччині в пізньому карбоні (пізній гжельський вік, 300 млн ± 2,4 млн років). Він відомий з голотипу LFN−PW 2008/5599−LS, фрагменту правої нижньої щелепи, зібраного з темного дрібнозернистого пісковика формації Ремігіусберг. Його назвали і описали в 2011 році Йорг Фребіш (Jörg Fröbisch), Райнер Р. Шох (Rainer Schoch), Йоганнес Мюллер (Johannes Müller), Томас Шиндлер (Thomas Schindler) і Дітер Швайс (Dieter Schweiss). Типовий вид — Cryptovenator hirschbergeri.
Eoscansor — це вид невеликих варанопідних евпелікозаврів (далекі родичі ссавців), які жили у кам’яновугільному періоді (верхній пенсильваній) на півночі Нью-Мексико, США, 305 мільйонів років тому. Типовий вид — Eoscansor cobrensis. Ця тварина мала довжину 24,5 сантиметра і важила 58,3 грами. Зуби свідчать про те, що Eoscansor, ймовірно, полював на комах. Невеликий розмір і хапальні кінцівки вказують, що цей тетрапод був дуже спритним і, ймовірно, лазив по деревах.