Повернемо вимерлих тварин до життя
Cephalopoda
Tropites — рід вимерлих амонітів знайдений у морських породах пізнього тріасового періоду (від 230 до 208 мільйонів років тому). Завдяки своєму вузькому часовому діапазону Tropites є хорошою індексною скам’янілістю, корисною для стратиграфічних кореляцій. Tropites характеризується характерною, легко впізнаваною кулястою черепашкою з центральним кілем.
Nostoceras — вимерлий рід амонітів. Етимологія назви Nostoceras походить від “nostos“, що означає “повернення”, і “ceros” — “ріг”. Молюска так назвав Альфей Хаятт (Alpheus Hyatt) через те, що він вигинається назад сам до себе.
Diplomoceras — рід амонітів, що входить до родини Diplomoceratidae. Скам’янілості видів цього роду були знайдені в пізньокрейдових відкладеннях (віковий діапазон: кампан-маастрихт). Дослідження диплоцератів свідчать про те, що представники цього роду могли досягати тривалості життя понад 200 років.
Sphenodiscus — вимерлий рід акантоцератоподібних амонітів. Рід був знайдений на багатьох континентах і, як вважають, був широко розповсюдженим під час маастрихтського етапу пізньої крейди. Це був один з останніх амоноїдів, що еволюціонував до зникнення всього підкласу в палеоцені, котре сталося одразу після крейдово-палеогенового вимирання.
Baculites — вимерлий рід головоногих молюсків з майже прямою черепашкою, що належав до гетероморфних амонітів. Рід був поширеним по всьому світу протягом більшої частини пізньої крейди та, навіть, ненадовго пережив масове вимирання на межі крейди-палеогену. Baculites був названий Ламарком (Lamarck) у 1799 році.
Nipponites — вимерлий рід гетероморфних амонітів. Черепашки ніппонітів (переважно N. mirabilis) сформовані вигинами U-подібної форми, що призводить до появи одних з найхимерніших панцирів, які можна побачити серед амонітів.
Cooperoceras — рід наутилоїдних головоногих молюсків з надродини Tainoceratidae, що характеризується відкритою, перфорованою мушлею, осьовою лункою, звивистими ребрами у зрілому віці та порожнистими шипами вздовж вентролатеральних лопатей.
Vampyronassa — рід вимерлих головоногих молюсків-вампіроморфів, описаний у 2002 році та відомий приблизно з 20 скам’янілостей з нижнього келовея (середня юра, 165–164 млн років) в Ла-Вульт-сюр-Рон, Ардеш, Франція. Цей таксон відрізняється від сучасного пекельного вампіра (Vampyroteuthis infernalis) тим, що мав довші перші спинні щупальці, більший сифон і довшу мантію. Типовий вид – Vampyronassa rhodanica («вампір — пастка для риби»).
Keuppia – рід вимерлих восьминогів, що включає 2 види та існував приблизно 95 мільйонів років тому (крейдовий період). Викопні рештки представників обох видів були знайдені у вигляді скам’янілостей, що вельми нехарактерно для м’яких тіл восьминогів, які майже завжди руйнувалися до того, як отримували навіть теоретичний шанс залишити свій відбиток. Скам’янілості виявили на території сучасного Лівану. Вважаються найдавнішими викопними восьминогами.
Syllipsimopodi — вимерлий представник головоногих молюсків, що належить до клади Vampyropoda, предків кальмарів-вампірів. Типовий і єдиний відомий вид – Syllipsimopodi bideni, названий на честь президента США Джо Байдена. Добре збережену скам’янілість голотипу було знайдено у родовищі вапняку Bear Gulch в американському штаті Монтана в 1988 році. Представники роду мали довжину 12 см і мали 10 щупальців із присосками, при цьому два щупальця були довшими за інші. На даний момент це найстаріший відомий головоногий молюск із присосками на щупальцях.