Заморожену мумію великого дитинчати кошачих було знайдено у верхньоплейстоценовій вічній мерзлоті на річці Бадяриха (басейн річки Індигірка) на північному сході Якутії. Вивчення зовнішнього вигляду зразка показало його значні відмінності від сучасного левеняти подібного віку (три тижні): незвичайна форма морди з великою пащею і маленькими вухами, дуже масивний шийний відділ, подовжені передні кінцівки і темне забарвлення шерсті. Томографічний аналіз черепа мумії виявив ознаки, характерні для Machairodontinae та роду Homotherium.
Сучасні коти належать до однієї з двох груп Pantherinae та Felinae. Перша група відома як “великі коти” і до неї належать рикаючі леви, тигри та ягуари. До другої групи, “маленьких котів”, належать муркотливі коти, такі як рисі, пуми, оцелоти та домашні кішки. А от коли шаблезубий котик кликав друзів, який звук він видавав — могутній рев чи горлове муркотіння?
Нейробіолог Сюзана Еркулано-Хузель (Suzana Herculano-Houzel) з Університету Вандербільта (Vanderbilt University) сколихнула палеонтологічну спільноту своїм дослідженням, в результаті якого вона отримала докази того, що деякі динозаври мали щільність нейронів у мозку, порівняну з щільністю нейронів у деяких сучасних приматів.
Тарган, якого в усьому світі зневажають за його хвороботворний потенціал і моторошний вигляд, тепер займає важливу позицію у вивченні бурштинових скам’янілостей. Сталося це завдяки дослідженням вченого з Університету штату Орегон. Джордж Пойнар-молодший (George Poinar Jr.), почесний професор Наукового коледжу Університету Огайо, ідентифікував новий вид тарганів. Самець, якого дослідник назвав Supella dominicana, знаходиться в домініканському бурштині і є першим викопним тарганом, знайденим зі сперматозоїдами.
Пара дослідників, один з яких представляє Кембриджський університет, а інший – Королівський музей Онтаріо, знайшли зачіпку, яка може допомогти визначити місце Typhloesus wellsi, прозваного “інопланетною золотою рибкою”, на дереві життя. У статті, опублікованій в журналі Biology Letters, Саймон Конвей Морріс (Simon Conway Morris) і Жан-Бернар Карон (Jean-Bernard Caron) описують своє дослідження декількох зразків скам’янілості віком 330 мільйонів років і те, що вони дізналися про загадкову стародавню морську істоту.
Іхтіозаври плавали в Світовому океані мільйони років протягом тріасового, юрського та крейдового періодів. Більшість з них вимерли біля 200 мільйонів років тому, залишивши лише знайомі всім види, схожі на дельфінів, але незадовго до цього вони еволюціонували у справді гігантські форми.
Середовище проживання та тварини, які були знайдені разом з гігантськими іхтіозаврами у формації Кессен, Швейцарія. Зображення: Heinz Furrer.
Майже повна плечова кістка панголіна з палеонтологічного місця Греунчану в Румунії остаточно демонструє, що ці тварини були присутні в Європі в епоху плейстоцену.
У пізньокрейдовій формації Хеку в китайській провінції Цзянсі вчені виявили всередині яйця ембріон динозавра, що чудово зберігся. Знахідка дозволила отримати унікальні відомості про пренатальний період життя стародавніх ящерів. Зазначається, що яйце знайшли ще у 2000 році, але помістили в запасники на багато років. Під час ремонту в музеї працівники наштовхнулися на нього, перебираючи старі експонати.
Відповідно до статті, опублікованої в журналі Evolution, непташині динозаври мали яскраве забарвлення шкіри, луски та дзьобів, схоже до сучасних птахів.
Близько 66 мільйонів років тому астероїд діаметром біля 10 км врізався в Землю поблизу невеликого містечка Чикшулуб-Пуерто на території нинішньої Мексики. Внаслідок удару в атмосферу вивільнилася неймовірна кількість газів, що змінюють клімат, це викликало ланцюг подій, котрі призвели до вимирання непташиних динозаврів і 75% життя на планеті. Згідно з гістологічним та гістоізотопним аналізом унікальної сукупності викопних риб сформованої ударом в Північній Дакоті (США), падіння сталося під час північної весни/літа, незабаром після нерестового сезону риб та більшості континентальних видів.