Пара дослідників, один з яких представляє Кембриджський університет, а інший – Королівський музей Онтаріо, знайшли зачіпку, яка може допомогти визначити місце Typhloesus wellsi, прозваного “інопланетною золотою рибкою”, на дереві життя. У статті, опублікованій в журналі Biology Letters, Саймон Конвей Морріс (Simon Conway Morris) і Жан-Бернар Карон (Jean-Bernard Caron) описують своє дослідження декількох зразків скам’янілості віком 330 мільйонів років і те, що вони дізналися про загадкову стародавню морську істоту.
Іхтіозаври плавали в Світовому океані мільйони років протягом тріасового, юрського та крейдового періодів. Більшість з них вимерли біля 200 мільйонів років тому, залишивши лише знайомі всім види, схожі на дельфінів, але незадовго до цього вони еволюціонували у справді гігантські форми.
Середовище проживання та тварини, які були знайдені разом з гігантськими іхтіозаврами у формації Кессен, Швейцарія. Зображення: Heinz Furrer.
Майже повна плечова кістка панголіна з палеонтологічного місця Греунчану в Румунії остаточно демонструє, що ці тварини були присутні в Європі в епоху плейстоцену.
У пізньокрейдовій формації Хеку в китайській провінції Цзянсі вчені виявили всередині яйця ембріон динозавра, що чудово зберігся. Знахідка дозволила отримати унікальні відомості про пренатальний період життя стародавніх ящерів. Зазначається, що яйце знайшли ще у 2000 році, але помістили в запасники на багато років. Під час ремонту в музеї працівники наштовхнулися на нього, перебираючи старі експонати.
Відповідно до статті, опублікованої в журналі Evolution, непташині динозаври мали яскраве забарвлення шкіри, луски та дзьобів, схоже до сучасних птахів.
Близько 66 мільйонів років тому астероїд діаметром біля 10 км врізався в Землю поблизу невеликого містечка Чикшулуб-Пуерто на території нинішньої Мексики. Внаслідок удару в атмосферу вивільнилася неймовірна кількість газів, що змінюють клімат, це викликало ланцюг подій, котрі призвели до вимирання непташиних динозаврів і 75% життя на планеті. Згідно з гістологічним та гістоізотопним аналізом унікальної сукупності викопних риб сформованої ударом в Північній Дакоті (США), падіння сталося під час північної весни/літа, незабаром після нерестового сезону риб та більшості континентальних видів.
Частина бовтиської западини поблизу села Бовтишка Ківороградської області, Україна. Зображення: Wisetus / CC BY-SA 4.0.
Близько 66 мільйонів років тому астероїд завширшки 10 км врізався в Землю поблизу місця, де зараз розташоване маленьке містечко Чиксулуб в Мексиці. Це падіння пов’язане із вимиранням непташиних динозаврів у кінці крейди та 75% життя на планеті. Однак мало хто знає, що в цей час відбулося ще одне зіткнення метеорита із Землею, котре призвело до утворення гігантської западини, відомої як ударна Бовтиська западина (Кіровоградська область, Україна), яка з часом наповнилася водою і перетворилася на озеро.
Реконструкція затоки Морський слон близько 1802 року з південними морськими слонами та ему з острова Кінг. Зображення: Джуліан Юм.
Хоча яйце було приблизно такого ж розміру, як і яйця, відкладені материковими ему, двійко пташиних палеонтологів з Австралії та Великобританії використали його для обчислення розміру ему з острова Кінг (Dromaius novaehollandiae minor). Виявилось, що він був приблизно на 44% меншим, ніж сучасні види.
Белемніт Passaloteuthis bisulcata із збереженими щупальцями та рештками його здобичі. Зображення: Klug et al., doi: 10.1186/s13358-021-00225-z.
Нова знахідка демонструє скам’янілого кальмароподібного головоногого молюска, що тримає в своїх щупальцях ракоподібного, а сам, в свою чергу, є рештками трапези акули.
Вчені Чиказького університету виявили нові докази того, що викопна лопатепера риба Tiktaalik rosaeдійсно була перехідною ланкою між водними і наземними хребетними. Вони полягають в особливостях будови ротового апарату тварин, який був призначений як для всмоктування їжі в воді, так і для її захоплення за допомогою щелеп, що більшою мірою властиве наземним видам, йдеться в статті про дослідження в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
