Повернемо вимерлих тварин до життя
Garganornis – вимерлий рід величезних качкових гусеподібних з пізнього міоцену в Гаргано, Італія. Рід містить один вид, G. Ballmanni, названий Мейжером у 2014 році. Його величезні розміри, як вважають, були пристосуванням до життя на відкритих територіях, де немає наземних хижаків, і як стримуючий фактор для місцевих літаючих хижаків, таких як орел Garganoaetus і гігантська сова-сипуха Tyto gigantea.
Vulcanops — викопний вид лиликоподібних родини Mystacinidae, який існував у міоцені (19-16 млн років тому). Рід включає один вид — Vulcanops jennyworthyae. Скам’янілі рештки виду знайдені у відкладеннях формації Сент-Батанс у Новій Зеландії. Описаний у 2018 році по голотипу, що складається зі щелепи та кількох зубів. Назва роду Vulcanops дана на честь римського бога Вулкана. Видова назва вшановує Дженіфер Ворті за її внесок у вивчення фауни формації Сент-Батанс.
Пельтефіл (лат. Peltephilus ferox, від грец. πέλτη «шкіряний щит» і φίλος «любитель», лат. ferox «лютий») – рід вимерлих неповнозубих ссавців. Ці тварини досягали розмірів собаки і мешкали на рівнинах Південної Америки (в Аргентині, Болівії та Чилі) з часів олігоцену по ранній/середній міоцен (приблизно 25-20 мільйонів років тому).
Brontornis – вимерлий рід або гусеподібних (Anseriformes), або фороракосових (Phorusrhacidae), що населяли Аргентину в період раннього та середнього міоцену. Це найважчий американський птах, найважчий представник родини Phorusrhacidae та один з найбільших птахів, що коли-небудь існували.
Tyrannasorus rex – вимерлий вид жуків, що існував в епоху міоцену, єдиний представник монотипічного роду Tyrannasorus. Викопний екземпляр членистоногого був виявлений в бурштиновій смолі Hymenaea protera в Домініканській Республіці. Вид був описаний Бреттом К. Раткліффом та Федеріко Карлосом Окампо у 2001 р.
Eomellivora – вимерлий рід доісторичних мустелових, тісно пов’язаний з медоїдом (Mellivora capensis) та відомий з міоцену Євразії та Північної Америки і, можливо, Африки.
Proapteryx micromeros — викопний вид безкілевих птахів родини ківієвих (Apterygidae), що існував в міоцені (19-16 млн років тому). Рештки птаха знайдені у відкладеннях формації Баннокберн в регіоні Отаго на півдні Нової Зеландії.
Дроморніс (Dromornis) — вимерлий рід гусеподібних птахів родини Дроморнісові (Dromornithidae). Це один з найбільших птахів за всю історію Землі. Заввишки Dromornis stirtoni був більше 3 метрів і важив близько 500 кг. Мешкав дроморніс в Австралії, в середньому міоцені, приблизно 15 мільйонів років тому. Ймовірно, був всеїдним. На даний момент Dromornis stirtoni, Vorombe titan і Aepyornis maximus вважаються найбільшими і найважчими птахами за всю історію фауни.
Thylacosmilus аtrox (від др.-грец. θύλαϰος — мішок і σμίλη — ніж) – це вимерлий вид шаблезубого звіра, що проживав в Південній Америці з кінця міоцену до пізнього пліоцену. Залишки цієї тварини були знайдені в основному в провінціях Катамарка, Ентре-Ріос, і Ла-Пампа в північній частині Аргентини. Хоча Thylacosmilus є одним з декількох хижих ссавців відомих, як правило, під назвою «шаблезубі кішки», він не був котячим, а належав до ряду Sparassodonta. Група Sparassodonta тісно пов’язана з сумчастих, і лише поверхнево нагадувала інших шаблезубих ссавців в зв’язку з конвергентної еволюцією.
Megapiranha paranensis – вид викопних променеперих риб з підродини піранієвих (Serrasalminae) родини харацинових (Characidae) або (за іншою класифікацією) родини піранієвих (Serrasalmidae), єдиний вид в складі роду Megapiranha. Вид виявлено в міоценових відкладеннях Аргентини (провінція Ентре-Ріос, de Entre Rı’os).