Повернемо вимерлих тварин до життя
Період існування: міоцен
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Megamonodontium — вимерлий рід мігаломорфних павуків з родини Barychelidae описаний в 2023 році з міоцену Австралії. Це другий за величиною скам’янілий павук у світі, він приблизно в п’ять разів більший за сучасного Monodontium, якого нагадує. Типовий вид — Megamonodontium mccluskyi.
Thegornis — вимерлий рід герпетотеринових соколоподібних, що мешкав у міоцені Південної Америки. Рід був створений Флорентіно Амегіно в 1895 році на основі двох видів, T. musculosus і T. debilis. Однак пізніше було висловлено припущення, що T. debilis є недійсним видом, а відмінності між ним і T. musculosus зумовлені статевим диморфізмом.
Mikrotia — вимерлий гігантський гризун з родини мишоподібних (Muridae). Він жив у верхньому міоцені (близько 11,63 – 5 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Італії (Гаргано). Типовим видом є M. magna, хоча відомі також два інших види (M. maiuscula і M. parka).
Nimiokoala — вимерлий сумчастий ссавець, близький до сучасної коали, що мешкав на північному заході Квінсленду на початку та в середині міоцену (23-16 мільйонів років тому). Єдиний та типовий вид — Nimiokoala greystanesi. Поряд з видами спорідненого роду Litokoala, Nimiokoala є найменшим представником родини Phascolarctidae.
Nimbacinus — рід вимерлих сумчастих ссавців родини Тилацинових (Thylacinidae). Родова назва поєднує «Nimba» — слово корінного австралійського народу Ван’ї з областей Ріверслі, що перекладається «малий», та грецьке kynos — «пес». Рід вміщує два вимерлих види: Nimbacinus dicksoni і Nimbacinus richi, щоправда відокремлений статус другого з них ще обговорюється.
Anadoluvius — рід вимерлих мавп з міоцену Туреччини описаний в 2023 році. Типовий вид — Anadoluvius turkae. Як вважається, Anadoluvius є частиною першої відомої радіації ранніх представників гомінін (Homininae).
Leptauchenia — вимерлий рід козоподібних наземних травоїдних тварин з родини ореодонтів Merycoidodontidae, типовий рід триби Leptaucheniini. Рід був ендеміком Північної Америки протягом пізнього олігоцену — раннього міоцену (33,9-16,3 млн. років тому) і проіснував приблизно 17,6 млн. років.
Piscogavialis — вимерлий моноспецифічний рід грипозухієвих гавіалідних крокодилів. Єдиний відомий вид — P. jugaliperforatus. Скам’янілості Piscogavialis були знайдені в міоценово-пліоценовій формації Піско в басейні Сакако на півдні Перу в 1998 році, де він співіснував з набагато меншим гавіалідом Sacacosuchus.
Mystipterus — доісторичний кріт, що мешкав на території сучасної Північної Америки в олігоцені-міоцені. Відомий здебільшого лише за нижньою щелепою, довжина його тіла оцінюється лише близько 7 сантиметрів від носа до хвоста.
