Повернемо вимерлих тварин до життя
Utaetus — вимерлий рід ссавців з ряду Cingulata, споріднений з сучасними броненосцями. Рід містить два види, Utaetus buccatus і U. magnum. Він жив у пізньому палеоцені – пізньому еоцені (приблизно від 60 до 36 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Аргентині та Бразилії в Південній Америці.
Romaleodelphis — рід вимерлих архаїчних зубатих китів з раннього міоцену Ебельсбергської формації Австрії. Він мав довгі тонкі щелепи та гомодонтні зуби і кочував у морських водах Центрального Паратетису, що колись вкривав більшу частину Європи.
Prosantorhinus — вимерлий рід носорогів з нижнього та середнього міоцену. Цей невеликий телеоцератиновий носорог був знайдений у Західній Європі та Азії.
Hemimachairodus — вимерлий рід махайродонтинових (шаблезубих) котів з єдиним видом Hemimachairodus zwierzyckii, відомим за скам’янілостями з плейстоцену Яви.
Hemiauchenia — рід верблюдоподібних з триби Lamini, що з’явився в Північній Америці в міоценовому періоді близько 10 мільйонів років тому. Цей рід диверсифікувався і потрапив до Південної Америки в пізньому пліоцені близько 3-2 мільйонів років тому, як частина Великого американського біотичного обміну. Рід вимер наприкінці плейстоцену.
Eomorphippus — вимерлий рід нотогіппідних нотоунгулятів, що жив з пізнього еоцену до раннього олігоцену на території сучасної Південної Америки.
Camelus moreli — вид доісторичних одногорбих верблюдів, виявлений в Ель-Коумі (Сирія). Це один із найбільших верблюдів, що будь-коли жив на планеті. Існував в Азії у плейстоцені, близько 100 000 років тому.
Badjcinus — вимерлий вид тилацинідних сумчастих ссавців. Це найдавніший і найпримітивніший з відомих тилацинідів, що жив від 23 до 28 мільйонів років тому в пізньому олігоцені. Типовий вид — Badjcinus turnbulli.
