Stegoloxodon — вимерлий рід карликових слонів, відомий з раннього плейстоцену Індонезії. Він містить два види: S. indonesicus з Яви та S. celebensis з Сулавесі. Його спорідненість з іншими слонами не визначена.
Період існування: плейстоцен
2,58 млн років тому – 11 700 років тому.
Послідовні зледеніння і потепління, збільшення кількості опадів у тропіках. Тундра заросла низькою рослинністю, у тваринному світі переважають великі ссавці, які вимирають наприкінці епохи. Еволюція людини триває, Homo neandertalensis і Homo sapiens живуть пліч-о-пліч у Європі; еволюціонують основні раси людей. В антропології період палеоліту відповідає періоду плейстоцену.
Plohophorus
Plohophorus — вимерлий рід гліптодонтових, який жив з пізнього міоцену до раннього плейстоцену. Його скам’янілі рештки були знайдені в Південній Америці.
Xenosmilus
Xenosmilus — вимерлий рід з клади Machairodontinae, або шаблезубих кішок. Типовий вид — Xenosmilus hodsonae.
Celebochoerus
Celebochoerus — вимерлий рід гігантських свиневих (Suidae). Рід існував у пліоцені та плейстоцені на Сулавесі, Індонезія (Celebochoerus heekereni), та в середньому плейстоцені на Лусоні, на Філіппінах (Celebochoerus cagayanensis).
Protocyon
Protocyon — вимерлий рід великих псових, ендемічних для Південної та Північної Америки пізнього плейстоцену, що жив від 781 до 12 тисяч років тому.
Mullerornis
Mullerornis — вимерлий рід епіорнісових птахів (Aepyornithidae) з Мадагаскару. Типовий і єдиний вид — Mullerornis modestus.
Titanochelon
Titanochelon — вимерлий рід гігантських черепах, відомий від раннього міоцену до початку плейстоцену в Європі. Ареал його поширення простягався від Піренейського півострова до Анатолії. Деякі представники роду були більшими, ніж сучасні гігантські черепахи, з довжиною панцира до 2 м.
Dynatoaetus
Dynatoaetus — вимерлий рід великих хижих птахів з плейстоцену Австралії. Це один з найбільших відомих хижаків регіону, за розмірами він поступається лише новозеландському орлу Хааста (Hieraaetus moorei). Хоча Dynatoaetus близький до сучасних грифів, однак демонструє чіткі адаптації до активного хижацького способу життя. Рід монотипний, тобто містить лише один вид — D. gaffae.
Tiliqua frangens
Tiliqua frangens — вимерлий вид сучасного роду Tiliqua, синьоязиких сцинків. Жив у пліоцені та плейстоцені на території Нового Південного Уельсу в Австралії. Маючи вагу приблизно 2,4 кг, стародавній вид більш ніж удвічі перевищував масу будь-якого сучасного сцинка, мав надзвичайно широкий та глибокий череп, приземкуваті кінцівки і важкий, орнаментований панцир.