Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Diplomoceras — рід амонітів, що входить до родини Diplomoceratidae. Скам’янілості видів цього роду були знайдені в пізньокрейдових відкладеннях (віковий діапазон: кампан-маастрихт). Дослідження диплоцератів свідчать про те, що представники цього роду могли досягати тривалості життя понад 200 років.
Sphenodiscus — вимерлий рід акантоцератоподібних амонітів. Рід був знайдений на багатьох континентах і, як вважають, був широко розповсюдженим під час маастрихтського етапу пізньої крейди. Це був один з останніх амоноїдів, що еволюціонував до зникнення всього підкласу в палеоцені, котре сталося одразу після крейдово-палеогенового вимирання.
Phosphorosaurus — вимерлий рід морських ящерів, що належав до родини мозазаврів (Mosasauridae). Phosphorosaurus класифікується в межах підродини Halisaurinae разом з родами Pluridens, Eonatator і Halisaurus.
Baculites — вимерлий рід головоногих молюсків з майже прямою черепашкою, що належав до гетероморфних амонітів. Рід був поширеним по всьому світу протягом більшої частини пізньої крейди та, навіть, ненадовго пережив масове вимирання на межі крейди-палеогену. Baculites був названий Ламарком (Lamarck) у 1799 році.
Tethyshadros — рід гадрозавроїдних динозаврів з пізньої крейди Трієста, Італія. Типовий і єдиний вид — T. insularis.
Stagonolepis — вимерлий рід стагонолепідних етозаврів, відомий з пізньотріасової (карній) формації Хассберге в Німеччині, Дравоських відкладів у Польщі та Лосімутських пісковиків у Шотландії. Імовірні скам’янілості з Північної та Південної Америки були віднесені до власних родів Calyptosuchus та Aetosauroides відповідно.
Protathlitis — рід спінозавридів з ранньокрейдової (барем) формації Аркільяс-де-Морелла в Кастельйоні, Іспанія. Типовий і єдиний вид — Protathlitis cinctorrensis, відомий за частковим скелетом. Це був базальний представник підродини Baryonychinae. Його знахідка, а також знахідка спінозавра Vallibonavenatrix свідчить про те, що на Піренейському півострові протягом ранньої крейди існувало різноманіття спінозавридів.
Haptodus — вимерлий рід базальних сфенакодонтів, член клади, що включає терапсидів, а отже, і ссавців. Він був щонайменше 1,5 метра завдовжки. Жив на території сучасної Західної Європи в ранньому пермському періоді. Це був хижак середнього розміру, що харчувався комахами та дрібними хребетними.
Nuralagus або гігантський меноркський кролик — вимерлий рід зайцевих. Відомий один вид, N. rex, описаний в 2011 році. Він мешкав на острові Менорка з мессінського віку верхнього міоцену по середину пліоцену (5-3 млн років тому). Nuralagus rex є найбільшим з відомих зайцеподібних. Він важив в шість разів більше за сучасного європейського кроля (Oryctolagus cuniculus) і міг досягати 23 кг (хоча в середньому важив близько 12 кг). Він вимер, коли Майорка і Менорка об’єднались в один острів, що дозволило балеарському козлу (Myotragus) зайняти його екологічну нішу.
Xenomorphia — викопний рід паразитичних ос родини діаприїд (Diapriidae). Представники роду виявлені всередині скам’янілих лялечок мух, що датовані палеогеном.