Повернемо вимерлих тварин до життя
541–485,4 млн років тому.
Численні викопні рештки організмів. Бурхливий розвиток різноманітних форм життя, утворюються більшість таксонів сучасних тварин — кембрійський вибух. Зникає едіакарська біота, з’являються перші хордові, поруч з рядом вимерлих пізніше еволюційних гілок. Вибуховий розквіт рифоутворюючих археоціат (Archaeocyatha) й пізніший колапс. Широко поширені трилобіти (Trilobites), приапуліди (Priapulida), губки (Porifera), брахіоподи (Brachiopod) та інші тварини. Аномалокариси (Anomalocarida) головні хижаки в ранньокембрійських морях. З’являються сучасні форми водоростей (Algae), грибів (Fungi), форамініфер (Foraminifera). Утворюється суперконтинент Гондвана. Лахланський орогенез (540—440 млн років тому); закінчується петерманський орогенез (550—535 млн років тому); активність деламерійського орогенезу, Аделаїдського рифтового комплексу (514—500 млн років тому) в Австралії. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері була у 15 разів вища (6000 ppmv) за сучасну (400 ppmv).
Sanctacaris — середньокембрійський членистоногий з родини Habeliida, відомий із сланців Берджес у Британській Колумбії. При відкритті він вважався представником стовбурової групи хеліцерових, яка включає підковоподібних крабів, павуків і скорпіонів. Його спорідненість з хеліцеровими пізніше була знову підтверджена в дослідженні, що перепризначило Habelia optata, як спорідненого з Sanctacaris базального представника хеліцерових.
Louisella — рід червів, відомий із середнього кембрію сланців Берджес. Вперше він був описаний Чарльзом Уолкоттом у 1911 році як голотурієвий голкошкірий і представляє старший синонім Miskoia, який спочатку був описаний як аннелід (кільчастий черв). Відомо 48 екземплярів Louisella з відкладів великого філоподового ложа (the Greater Phyllopod bed), де вони становлять < 0,1% спільноти. Було зазначено, що він має палеосколецидоподібні склерити, хоча насправді це не так (палеосколециди – це група вимерлих червів, що нагадували броньованих пріапулідів).
Sirilorica — рід безхребетних з групи Scalidophora (можливо, близька до типу Loricifera) відомий з кембрійських відкладів у Сіріус-Пассет (Гренландія). Sirilorica була червоподібною твариною довжиною від трьох до восьми сантиметрів.
Cambroraster – вимерлий представник стем-групи (група, котра включає лише вимерлих представників) членистоногих представлений єдиним видом Cambroraster falcatus, що датуються середнім кембрієм. Сотні зразків були знайдені в сланцях Берджес і описані в 2019 році. Велика тварина (для своєї епохи) довжиною до 30 см, вона мала панцир у формі підкови і, мабуть, харчувалася просіюючи осад круглим ротом, вистеленим гачкуватими шипами. За формою тварина нагадувало корабель «Тисячолітній сокіл» з «Зоряних воєн», тому дослідники і назвали його Cambroraster falcatus.
Titanokorys gainesi – вид вимерлих радіодонтів з родини Hurdiidae, описаний в 2021 році з сланців Берджес. Радіодонти – група примітивних членистоногих, які виникли під час кембрійського вибуху та були одними з найбільших і найрізноманітніших палеозойських хижаків. Ці тварини були широко поширеними та займали різноманітні екологічні ніші, від ловців бентосу та фільтраторів до верховних хижаків.
Cambropachycope – рід незвичайних ракоподібних, описаний з нижньокембрійських відкладень Гренландії та Швеції.
Facivermis — викопний рід лобопод, що існував у кембрійському періоді (520 млн років тому). Рештки тварини знайдені у маотяньшаньських сланцях в Китаї.
Nesonektris aldridgei – вимерла вториннорота тварина, відома з сланців Ему-Бей (приблизний вік 514–509 млн. років) на острові Кенгуру, Австралія. На сьогодні це четвертий описаний ветуліколій (клас чи тип Vetulicolia), який поширений за межами сланців Маотяншань (Maotianshan Shales). Інші три тварини це: Ooedigera з Сіріус-Пассет (Sirius Passet), Banffia з сланців Берджес (Burgess Shale) та Skeemella з сланців Уїлер (Wheeler Shale).
Оленоід (лат. Olenoides) – трилобіт з ряду Corynexochida, відомий з кембрійського періоду. Назва походить від імені героя давньогрецької міфології Оленоса (грец. Ὄλενος), перетвореного на камінь разом зі своєю дружиною Летеєю. Слово Olenus було використане для назви цього роду трилобітів у 1827 році, а суфікс –oides (“схожий”) був доданий пізніше.
Lyrarapax – рід викопних тварин з родини Amplectobeluidae ряду Radiodonta, який жив у ранньому кембрійському періоді 520 мільйонів років тому. Скам’янілі рештки тварини були знайдені в провінції Юньнань на південному заході Китаю. Другий вид був описаний у 2016 році, він відрізняється головним чином морфологією фронтальних придатків.