Повернемо вимерлих тварин до життя
541–485,4 млн років тому.
Численні викопні рештки організмів. Бурхливий розвиток різноманітних форм життя, утворюються більшість таксонів сучасних тварин — кембрійський вибух. Зникає едіакарська біота, з’являються перші хордові, поруч з рядом вимерлих пізніше еволюційних гілок. Вибуховий розквіт рифоутворюючих археоціат (Archaeocyatha) й пізніший колапс. Широко поширені трилобіти (Trilobites), приапуліди (Priapulida), губки (Porifera), брахіоподи (Brachiopod) та інші тварини. Аномалокариси (Anomalocarida) головні хижаки в ранньокембрійських морях. З’являються сучасні форми водоростей (Algae), грибів (Fungi), форамініфер (Foraminifera). Утворюється суперконтинент Гондвана. Лахланський орогенез (540—440 млн років тому); закінчується петерманський орогенез (550—535 млн років тому); активність деламерійського орогенезу, Аделаїдського рифтового комплексу (514—500 млн років тому) в Австралії. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері була у 15 разів вища (6000 ppmv) за сучасну (400 ppmv).
Wufengella – рід томмотиідів, що існував на території сучасного Китаю в кембрійський період, приблизно 518 мільйонів років тому. Типовий вид – Wufengella bengtsoni. Своєю будовою Wufengella нагадує предка всіх Lophophorata (брахіоподи, фороніди та мохуватки).
Kootenichela — монотипний рід вимерлих морських членистоногих родини Kootenichelidae з класу Megacheira, віком близько 500 млн років. Типовий вид – Kootenichela deppi.
Saccorhytus — вимерлий рід тварин, який, можливо, належав до надтипу Ecdysozoa. Представлений єдиним видом Saccorhytus coronarius. Організм жив приблизно 540 мільйонів років тому на фортунійській стадії кембрійського періоду. Спочатку він був класифікований як представник вторинноротих, що робило його найдавнішим відомим родом цього надтипу, однак згодом було визначено, що він належить до групи під назвою линяючі (Ecdysozoa, група первинноротих тварин, що включає Arthropoda, Nematoda та кілька менших типів).
Olenelloides — рід вимерлих оленеллоїдних трилобітів невеликого розміру (приблизно 1 сантиметр в довжину). Він жив в кембрійському періоді (приблизно від 524 до 518,5 мільйонів років тому). Найпомітнішою особливістю є шестикутний головний щит, який мав 6 шипів, схожих на промені. Типовий вид — Olenelloides armatus.
Yorkicystis — рід едріоастероїдних (Edrioasteroidea) голкошкірих, що жили 510 мільйонів років тому в кембрійській формації Кінзерс на території сучасної Пенсільванії. Цей рід є одним з найдавніших доказів того, що голкошкірі втратили свій твердий мінералізований зовнішній скелет. Yorkicystis також показує, що деякі голкошкірі втратили свої скелети ще під час кембрію.
Stanleycaris — вимерлий монотипний рід радіодонтів хурдиїд, який існував у Канаді в середньому кембрії. Типовим видом є Stanleycaris hirpex. Stanleycaris був описаний з формації Стівен поблизу льодовика Стенлі сланців Берджес, були також неофіційні повідомлення про знахідки на горі Одарай. Тварина мала три ока, що раніше не зустрічалось в інших родів радіодонтів.
Balhuticaris — рід викопних кембрійських членистоногих із сланців Берджес, що відрізняється величезною кількістю сегментів. Типовий і єдиний вид — Balhuticaris voltae.
Hymenocaris — рід кембрійських ракоподібних з підкласу Phyllocarida. Деякі види, спочатку віднесені до Hymenocaris, пізніше були передані до Canadaspis, наприклад, Canadaspis perfecta (Hymenocaris perfecta), залишивши валідним лише Hymenocaris vermicauda. Однак, відмінності між Hymenocaris і Canadaspis були використані для виправдання створення окремої родини, Hymenocarididae та ряду Hymenostraca для Hymenocaris, хоча також іноді його поміщають до родини Canadaspididae ряду Canadaspidida.
Ursulinacaris — рід гурдіїдних радіодонтів з кембрію Північної Америки, що містить один відомий вид, Ursulinacaris grallae. Тварина була описана у 2019 році на основі скам’янілостей головних придатків, виявлених у 1990-х і пізніше.
