Tutcetus — вимерлий рід мініатюрних базилозаврових китоподібних з середини еоцену Єгипту. Tutcetus є одночасно одним з найдавніших відомих базилозаврів з Африки і найменшим представником родини. Припускають, що типовий зразок, молода особина, близька до зрілості, мала довжину лише близько 2,5 м. Рід монотипний, включає лише вид T. rayanensis.
Tutcetus був описаний на основі єдиного зразка, MUVP 501, неповного черепа, знайденого разом з обома нижніми щелепами, під’язиковою кісткою та деякими першими шийними хребцями. Рештки походять з єгипетської западини Фаюм, яка добре відома своїми багатими знахідками ранніх китів. Точніше, кістки Tutcetus походять з формації Сат-ель-Хадід, яка датується раннім бартоном (близько 41 млн.р. тому).
Ім’я Tutcetus є відсиланням до фараона Тутанхамона, царя-дитини, який помер, коли йому було лише 18 років. Ім’я було обрано, щоб відобразити невеликий розмір і юний вік Tutcetus. Друга частина родової назви — це давньогрецьке слово “cetus”, що означає “кит”. Видова назва означає “з району Ваді-Ель-Раян” та вказує на місцевість, де був знайдений типовий екземпляр.
Верхні та нижні премоляри Tutcetus відрізняються від премолярів усіх інших базилозаврів кількістю додаткових зубних горбків. Tutcetus мав два мезіальні додаткові горбки (спрямовані до передньої частини щелепи) і три дистальні додаткові горбки (спрямовані до задньої частини щелепи). Премоляри також відрізняються в деяких інших аспектах. Вони помітно витонченіші, ніж у інших базилозаврів, а зубна емаль набагато гладша. Четвертий премоляр, схоже, був найбільшим зубом як у верхній, так і в нижній щелепі. Перший премоляр, схоже, не мав заміни, це може пояснюватись двома причинами. Або молочний перший премоляр зберігається навіть у дорослому віці, або перший премоляр розвивається без тимчасового попередника.
Більша частина носових кісток з боків контактує з верхніми щелепами. Лише невелика ділянка в передній частині носа контактує з передщелепними.
Tutcetus, можливо, був найменшим з відомих базилозаврів. Його довжина становила 2,51-2,55 м, а вага — 180,4-187,1 кг (398-412 фунтів). Хоча зрілість важко визначити за скам’янілостями, вчені відзначають кілька факторів, які вказують вік тварини на момент її загибелі. Фактори, що включають як стадію прорізування зубів, так і зрощення кісток, є більш розвиненими, ніж у найдавнішого відомого дитинчати Dorudon. Це дозволяє припустити, що Tutcetus був підлітком на межі дорослого віку.
Вчені зазначають, що, окрім визначення віку, в якому померла тварина, схема заміни зубів, що спостерігається у Tutcetus, також може дати додаткові підказки про те, як жила тварина. У Tutcetus корінні зуби прорізалися досить рано, що свідчить про те, що перехід від молочних до постійних зубів у представників цього виду відбувався швидко. На думку дослідників, швидка заміна зубів асоціюється з тваринами, які швидко дозрівають і швидко ростуть. Передбачувана низька тривалість життя Tutcetus у поєднанні з його мініатюрними розмірами вказує на те, що це була досоціальна тварина, яка росла швидше і вмирала молодшою, ніж більші базилозаври свого часу.
Відкладення, в яких було знайдено Tutcetus, відповідають типу теплих, мілководних, тропічних вод, які кити використовують як місця для розмноження. Автори опису припускають, що ця місцевість є саме таким місцем. Стадія заміни зубів, на якій загинув голотипний зразок Tutcetus, може свідчити про те, що цей вид мав відносно нижчий рівень дитячої смертності порівняно з набагато краще вивченим зразком Dorudon. Такі закономірності можна було б очікувати у видів, які щороку народжують по одному дитинчаті. Однак, цю гіпотезу не можна перевірити, доки не буде знайдено і описано більше решток Tutcetus.
Інший аспект біології Tutcetus, коротко розглянутий в описі виду, — це зв’язок між середовищем існування та невеликим розміром тіла. Хоча малий розмір Tutcetus може бути просто спадщиною його менших протоцетідних предків, також можливо, що малий розмір може бути безпосередньо пов’язаний з періодом глобального потепління, відомим як Лютеційський тепловий максимум. Оскільки старіння і смертність більш інтенсивні в теплих умовах, малий розмір і раннє дозрівання Tutcetus могли бути адаптацією до цих теплих умов. Це дозволяло б тварині швидше розмножуватися. З іншого боку, великі розміри пізніших базилозаврів, таких як сам Basilosaurus, могли бути зумовлені кліматичним оптимумом середнього еоцену або коротким періодом похолодання між Лютеційським тепловим максимумом і кліматичним оптимумом середнього еоцену. Вчені роблять висновок, що розмір тіла цих ранніх китів, можливо, в першу чергу визначався кліматом, тоді як форма тіла змінювалася в основному у відповідь на конкуренцію.
Згідно з байєсівським аналізом, проведеним для Tutcetus, Basilosauridae були парафілетичною кладою, яка включала як традиційних базилозаврів, так і всі сучасні групи китів (Mysticeti та Odontoceti). Серед основних базилозаврів Tutcetus був знайдений у слабко підтримуваній групі китів середнього еоцену, що рано дивергували. Крім нього до неї також входили Chrysocetus з Північної Америки та Африки і Ocucajea з Південної Америки. У цій групі, яку вчені назвали кладою Tutcetus, Tutcetus виявився найбільш близьким родичем Ocucajea, а Chrysocetus відділився значно раніше.
Отримані дані демонструють, що базилозаври, ймовірно, швидко поширилися по південній півкулі, досягнувши високих широт ще до середини еоцену.
Скам’янілості
Джерела
- https://phys.org/news/2023-08-unveiling-tale-tutcetus-pharaoh-whales.html
- https://www.sci.news/paleontology/tutcetus-rayanensis-12172.html
- http://novataxa.blogspot.com/2023/08/cetut.html
- https://alphynix.tumblr.com/post/725748684478971904/tutcetus-rayanensis-was-a-whale-that-lived-in-warm
- https://en.wikipedia.org/wiki/Tutcetus