Повернемо вимерлих тварин до життя
Blasisaurus — рід ламбеозавринових динозаврів-гадрозавридів, він відомий з часткового черепа та скелета, знайденого в породах пізнього маастрихтського віку (пізня крейда) Іспанії. Типовий вид — Blasisaurus canudoi, описаний у 2010 році групою дослідників з Іспанії: Пенелопою Крузадо-Кабальєро (Penélope Cruzado-Caballero), Ксаб’єром Переда-Субербіолою (Xabier Pereda-Suberbiola) та Хосе Ігнасіо Руїсом-Оменьяка (José Ignacio Ruiz-Omeñaca).
Cryodrakon — рід птерозаврів з родини аждархід (Azhdarchidae), що жив за часів верхньої крейди на території сучасної Канади. Описаний у 2019 році.
Bothriodon — вимерлий парнокопитний ссавець з родини Anthracotheriidae відомий від пізнього еоцену до раннього олігоцену, його рештки були знайдені в Азії, Європі та Північній Америці. Тварина була розміром приблизно з велику свиню, сягаючи ваги понад 199 кг.
Rhomaleopakhus (що означає «сильне передпліччя») — рід динозаврів-зауроподів з родини Mamenchisauridae, що походить з пізньоюрської формації Калаза в Китаї. Типовий і єдиний вид — Rhomaleopakhus turpanensis.
Urbacodon (лат.) – рід тероподових динозаврів із родини троодонтид, чиї скам’янілі рештки знайдені у верхньокрейдових відкладах датованих сеноманським ярусом, на території Узбекистану. Типовим та єдиним видом є Urbacodon itemirensis.
Simiolus — викопний рід приматів вимерлої родини Dendropithecidae, що існував у Східній Африці в міоцені (12,5 млн років тому). Рештки представників роду знайдені в Кенії. Рід був вперше описаний в 1987 році. Типовий вид — Simiolus enjiessi.
Петеїнозавр (лат. Peteinosaurus, від др.-грец. πετεηνός σαῦρος — крилата ящірка) — рід птерозаврів в який включають єдиний вид Peteinosaurus zambellii, що існував за часів тріасового періоду (215,6-212,0 млн років тому) на території сучасної Італії. Найкраще збережені викопні рештки знайдено в Італійських Альпах. Видове ім’я, zambellii, вшановує Рокко Замбеллі (Rocco Zambelli), куратора музею природної історії Бергамо.
Зупайзавр (лат. Zupaysaurus) — рід вимерлих ящеротазових динозаврів з підряду тероподів, що жили в пізньому тріасовому періоді (близько 216,5-203,6 млн років тому), на території нинішньої Південної Америки. Скам’янілості тероподів були знайдені в провінції Ла-Ріоха (формація Los Colorados) в Аргентині. Вперше описаний палеонтологами Аркуччі (Arcucci) і Родольфо Коріа (Coria) в 2003 році. Представлений одним видом — Z. rougieri.
Pampaphoneus — вимерлий рід диноцефалів із середньопермської формації Ріо-ду-Расту в Бразилії, відомий по добре збереженому черепу. Типовий вид – Pampaphoneus biccai. Він був близько спорідненим з Australosyodon.
Двінія (лат. Dvinia) – рід базальних цинодонтів, єдиний у родині Dviniidae. Жили за часів пізньопермської епохи (вятський вік, 259,0-252,3 млн років тому) на території сучасної Архангельської області (Росія). Двінії були невеликими тваринами, розміром з кішку, і, мабуть, харчувалися будь відповідною їжею – комахами, різними дрібними тваринами, плодами рослин.