Megawhaitsia 🦤 Вимерлий світ

Megawhaitsia — рід гігантських тероцефалів з родини вайтсіїд (Whaitsiidae), відомий за фрагментами правої верхньощелепної кістки з відкладень верхнього перму з території Володимирської (місцезнаходження «В’язники-2») та Нижньогородської області (місцезнаходження «Пурли»). Єдиний встановлений вид – Megawhaitsia patrichae, що був описаний в 2008 році.

Екземпляр ПИН № 1100/101 був знайдений під час розкопок у Володимирській області в середині 1950-х років і помилково зареєстрований як верхня щелепа горгонопса, подібного до Inostrancevia. З урахуванням відсутності горгонопсів у пізній пермі Східної Європи, фрагмент був перевизначений російським палеонтологом Михайлом Феодосійовичем Івахненком і згаданий як рештки невизначеного представника родини вайтсіїд (Whaitsiidae) у 1997 році.

Формальний опис нового виду за екземплярами ПИН № 1100/101 та № 1538/39 Івахненко опублікував у 2008 році та охарактеризував його як «першу вайтсіїду термінального перму Східної Європи». Пізніше обсяг родини вайтсіїд був переглянутий таким чином, що до нього увійшли й інші, описані значно раніше знахідки з пермських відкладень Володимирської, Нижньогородської та Кіровської областей – Moschowhaitsia vjuschkovi (описана в 1963 році) і Viatkosuchus sumini (описаний в 1995 році).

Назва роду утворена Івахненком як комбінація др.-греч. μέγας («великий») та назви іншого роду тероцефалів Whaitsia (=Theriognathus), яке у свою чергу було утворено від прізвища південноафриканського священика та збирача копалин Джона Генрі Уейтса (John Henry Whaits). Видова назва дано на честь австралійської палеонтологині Патрисії Вікерс-Річ (Patricia Arlene Vickers-Rich).

Верхньощелепна кістка масивна. Довжина фрагмента, що зберігся близько 10 см, загальна довжина черепа оцінюється в 40-50 см (виходячи з пропорцій більш повних черепів дрібних південноафриканських представників). Загальна довжина оцінюється приблизно в 2,5-3 м. На нижньому краї щелепи було велике вікно (англ. fenestra) для входження нижньощелепного ікла, за ним розташовані альвеоли трьох великих верхніх іклів (два передні трохи більші). Коріння іклів глибоке, всі три мали загальну альвеолярну сумку.

Незвичайна особливість будови верхньощелепної кістки – три канали, що починалися в районі носослізного каналу, що проходили латеральніше коріння зубів і відкривалися поблизу альвеоли кожного з іклів. За аналогією з думкою про отруйність іншого роду тероцефалів – еучамберсії (Euchambersia), Івахненко трактував ці канали як свідчення присутності у Megawhaitsia patrichae отруйних залоз, що використовувалися при полюванні. В даний час отруйність еучамберсій ставиться під сумнів за підсумками порівняння з сучасними формами, тому, можливо, вимагає перегляду і трактування функцій каналів Megawhaitsia patrichae.

У порівнянні з південноафриканськими формами, Megawhaitsia patrichae мала значно більші розміри. Це, ймовірно, був спеціалізований хижак-макрофаг, що полював на жертв, близьких до нього за розміром, — травоїдних дицинодонтів, що були численними у спільнотах Східно-Європейського плакката. Можлива наявність отруйних залоз узгоджується з гіпотезою про теплокровність дицинодонтів, оскільки отрута дає значну перевагу насамперед при полюванні на активну теплокровну жертву.

Вважається, що в результаті збільшення у розмірах європейські вайтсіїди зайняли екологічну нішу великих хижих горгонопсів, які на той час вимерли на території Східної Європи (можливо через похолодання клімату). Іншими великими хижаками в цих екосистемах були архозаври родини протерозухий (Proterosuchidae) — Archosaurus rossicus.

З видом Megawhaitsia patrichae або близьким до нього вайтсіїдом Moschowhaitsia vjuschkovi пов’язують один із типів великих копролітів з місцезнаходження у В’язниках («копроліти морфотипу A»). В них виявили високий вміст кісткового матеріалу, зокрема кісток зі слідами багатої мережі кровоносних судин, що, ймовірно, належали дицинодонтам. Це, в свою чергу, вказує на хижака, що займав верхнє положення в трофічному ланцюгу. Крім того, в копролітах морфотипу A були виявлені рештки луски риб і матеріал, що інтерпретується як ганоїн, а також волосоподібні структури, які трактують як найдавніші викопні рештки шерстяного покриву (хоча залишається незрозумілим, чи належала шість жертві чи була проковтнута хижаком при грумінгу).

Скам’янілості

Джерела

Поширити