Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Pachycormus — вимерлий рід пахікорміформних променеперих риб, відомий з ранньої юри (тоарський вік) Європи. Родова назва походить від грецьких слів παχύς «товстий» і κορμός — «деревяна колода». Скам’янілості були знайдені в морських відкладеннях у Франції, Німеччині та Англії.
Nasidytes — вимерлий рід гагар (Gaviiformes), який мешкав у ранньому еоцені на території сучасної Великобританії. Він містить один вид, N. ypresianus. Nasidytes є найранішою однозначно ідентифікованою гагарою в літописі скам’янілостей.
Marmorerpeton — вимерлий рід саламандр з доісторичної стовбурової групи, який мешкав у Великобританії під час середньої юри. Це одна з найдавніших відомих саламандр.
Promegantereon — вимерлий рід махайродонтів з міоцену Європи. Це один із найстаріших видів махайродонтових кішок в Smilodontini, він вважається предком Megantereon та Smilodon.
Palaeospondylus — рід таємничих рибоподібних викопних хребетних. Його скам’янілості описані з сланцевого кар’єру Аханаррас у Кейтнессі, Шотландія з порід, що датуються серединою девону. Типовий вид — Palaeospondylus gunni. Скам’янілість, яка збереглася, карбонізована і вказує на тварину у формі вугра довжиною до 6 сантиметрів. Череп, який, мабуть, складався із затверділого хряща, демонструє пари носових і слухових капсул із зябровим апаратом під задньою частиною та неоднозначними ознаками звичайних щелеп.
Tartarocyon — рід гігантських хижаків з родини Amphicyonidae, відомий з пізнього середнього міоцену Франції. Типовий і єдиний вид— Tartarocyon cazanavei.
Geiseleptes — це рід вимерлих геконів, які жили в в субтропічних лісах центральної частини сучасної Німеччини 47 мільйонів років тому в середньому палеогеновому періоді. Скам’янілість, з якої було описано рід, складається лише з неповного черепа під назвою IV-4057-1933.
Mimetaster — девонський мареломорф, відомий із сланців Хунсрюк (Германія), що датуються нижнім девоном та формації Флореста (Floresta Formation, нижній ордовик, Аргентина). Він є найпоширенішим членистоногим (за винятком трилобітів) у цій місцевості та відомий із понад 100 екземплярів, у тому числі три молоді особини. Ймовірно, ці тварини жили невеликими групами.
Hoplitomeryx — рід викопних ремиґаючих (Cervimorpha) парнокопитних, що мешкали в пізньому міоцені та ранньому пліоцені на островах на території сучасної південно-східної (можливо також центральної) Італії. Різні сучасні дослідники налічують у цьому роді від чотирьох до шести видів.
Pycnosteus — вимерлий рід безщелепних риб девону з підряду Psammosteida. Вперше рід описаний у 1911 р. російським палеонтологом І. Преображенським. Типовим видом роду є Pycnosteus palaeformis. Рід був поширений в середньому девоні в Естонії, Латвії, а також в Ленінградській і Псковській областях Росії. Вважається, що він продирався крізь рослинність, поїдаючи дрібних безхребетних, яких налякав.