Повернемо вимерлих тварин до життя
Chordata
Vilevolodon diplomylos — вид вимерлих ссавцеподібних еухараміїд, який існував в Азії у кінці юрського періоду, 161—158 млн років тому. Є одним з найдавніших ссавців, що пристосовані до ширяння. Найдавнішим є волатікотерій (лат. Volaticotherium), що існував 164 млн років тому.
Daouitherium — рід вимерлих примітивних хоботних з вимерлої родини Numidotheriidae. Жив в ранньому еоцені близько 55 мільйонів років тому в Північній Африці. Рештки цієї тварини, що складаються з фрагментів щелеп і зубів, були виявлені на території фосфатного басейну Улед Абдун (Ouled Abdoun Basin) в Марокко. За оцінками, тварина важила від 80 до 170 кг, що робить її одним з найбільших ранніх ссавців, відомих з Африки. За іншими оцінками вага Daouitherium сягала 200 кг.
Saivodus – це рід великих вимерлих акул-ктенакантів, який був одним із головних хижаків раннього карбонового періоду (Міссісіпій, 335-340 мільйонів років тому). Відомі також знахідки Saivodus і з пермського періоду. Ктенаканти – далекі родичі сучасних акул, котрі протягом пізнього міссісіпію досягли своєї найбільшої диверсифікації у всьому світі. Для цих акул характерними є два спинних плавці, з великими шипами. Власне, за плавниковим шипом групу і було описано, більшість представників також відомі по плавникових шипах.
Мікрораптор (лат. Microraptor) — рід дрібних чотирикрилих дромеозаврид. Близько двох дюжин добре збережених екземплярів виявлено в раньокрейдяних відкладеннях у Ляоніні (Liaoning, Китай), що датуються приблизно 130—125,5 млн років тому. Описано два види M. zhaoianus і M. gui Xu et al., 2003. Є припущення, що всі екземпляри належать до одного виду ( M. zhaoianus). Крім того, цілком можливо, що Cryptovolans, інший чотирикрилий дромеозавр, також може виявитися представником роду Microraptor.
Tamarro — рід динозаврів-тероподів з родини троодонтиди (Troodontidae), що жив на території сучасної Іспанії в кінці крейдяного періоду. Представлений єдиним видом — Tamarro insperatus. Назва роду утворена від tamarro (також gambosi) — назви невеликої, невловимої істоти з каталонського фольклору. Назва виду на латині означає «несподіваний». За словами дослідників, які описали динозавра, видова назва вказує на те, що відкриття представника родини Troodontidae на території Європи було несподіванкою для палеонтологів.
Priscomyzon riniensis – це вимерла мінога, яка мешкала близько 360 мільйонів років тому під час пізнього девону в морському або лиманному середовищі в Південній Африці. Це невелике безщелепне анатомічно схоже на міног з Мазон-Крік, але старше приблизно на 35 мільйонів років. Ключові особливості тварини – перший відомий великий ротовий диск, циркуморальні зуби та зябровий скелет.
Araripesaurus (лат.) – рід птерозаврів із родини Ornithocheiridae, відомий з нижньокрейдових шарів формацій Сантана у Бразилії. Назву роду дав у 1971 році бразильський палеонтолог Ллевеллін Айвор Прайс (Llewellyn Ivor Price). Типовим і єдиним видом є Araripesaurus castilhoi. Родове ім’я відсилає до плато Араріпі, з додаванням латинського слова saurus – «ящір». Видова назва дана на честь колекціонера М. Маркеса ді Кастільо (порт. Moacir Marques de Castilho), який в 1966 році пожертвував вапняний камінь, що містив скам’янілість.
Colepiocephale (лат.) – рід динозаврів з родини пахіцефалозаврид (Pachycephalosauridae), що жили за часів пізньої крейди (83,5-70,6 млн років тому) на території сучасної провінції Альберта (Канада). Єдиний вид, Colepiocephale lambe, був описаний Штернбергом в 1945 році як Stegoceras lambei і виділений Салліваном в окремий рід в 2003 році.
Dzharatitanis (лат.) – рід завроподових динозаврів пізнього крейдового періоду з родини Rebbachisauridae. Таксон назвали і описали Олександр Авер’янов та Ханс-Дітер Зюс в 2021 році. Представлений єдиним видом – Dzharatitanis kingi. Рештки динозавра виявлені в формації Біссекти на території Узбекистану. Опис нового роду базується на ізольованому передньому хвостовому хребці. Це перший представник родини з Азії.
Thylacosmilus аtrox (від др.-грец. θύλαϰος — мішок і σμίλη — ніж) – це вимерлий вид шаблезубого звіра, що проживав в Південній Америці з кінця міоцену до пізнього пліоцену. Залишки цієї тварини були знайдені в основному в провінціях Катамарка, Ентре-Ріос, і Ла-Пампа в північній частині Аргентини. Хоча Thylacosmilus є одним з декількох хижих ссавців відомих, як правило, під назвою «шаблезубі кішки», він не був котячим, а належав до ряду Sparassodonta. Група Sparassodonta тісно пов’язана з сумчастих, і лише поверхнево нагадувала інших шаблезубих ссавців в зв’язку з конвергентної еволюцією.