Proborhyaena — гігантський спарассодонт 🦤 Вимерлий світ

Proborhyaena — це вимерлий рід сумчастоподібних ссавців, який жив у олігоцені у Південній Америці. Вважається найбільшим із спарассодонтів.

Proborhyaena була дуже великого розміру, лише череп сягав до 40 сантиметрів у довжину, а вся тварина могла бути такою ж великою, як сучасний ведмідь гризлі. Припускають, що ця тварина могла важити до 600 кг. Це був масивний хижак, з міцним і дужим тілом.

Її череп закінчувався короткою, високою мордою, а ікла були шаблеподібної форми, хоча й не настільки розвинені, як у пізніших Thylacosmilus. Ікла, на відміну від іклів Thylacosmilus, які мали “мигдалеподібний” перетин і гострий край, були яйцеподібними в поперечному перерізі, а отже, повинні були бути набагато міцнішими. Як і тилакосміліди, Proborhyaena мала лише одну пару нижніх різців.

Вперше Proborhyaena була описана Флорентіно Амегіно (Florentino Ameghino) в 1897 році на основі скам’янілостей, знайдених в Патагонії у відкладеннях пізнього олігоцену. Згодом було знайдено ще більше скам’янілостей цього роду з формації Салла в Болівії та формації Фрай Бентос в Уругваї. Це свідчить про широке розповсюдження та успіх цього спарассодонта. Крім того, скам’янілості, віднесені до Proborhyaena, були знайдені у формації Агуа де ла П’єдра в провінції Мендоса, Аргентина.

Proborhyaena дала своє ім’я родині Proborhyaenidae, що включає також менші форми, такі як Callistoe та Arminiheringia. Ці тварини належали до спарассодонтів, групи метатерієвих ссавців, споріднених з сумчастими, які в Південній Америці займали екологічні ніші, характерні для інших груп м’ясоїдних ссавців на інших континентах. Proborhyaena може бути найбільшим хижим метатерієвим ссавцем, який коли-небудь існував.

Більшість представників Proborhyaenidae мали міцний, гієноподібний череп, хоча один вид, Callistoe vincei, мав видовжений, вузький череп, що більше нагадував тилацина (Thylacinus cynocephalus). Зуби були сильно спеціалізованими для поїдання м’яса. Збережені зразки їхніх іклів позбавлені емалі. За життя емаль могла бути дуже тонкою або обмежуватися кінчиками зубів. Проборхієнідів можна відрізнити від інших спарассодонтів за їхніми жолобчастими верхніми та нижніми іклами, які безперервно росли протягом усього життя тварин, подібно до різців гризунів. Наявність верхніх іклів з відкритим коренем у тилакосмілід призвела до припущення, що проборхієніди тісно пов’язані з цією групою, або навіть є її предками, але це твердження викликає суперечки.

Ця тварина, мабуть, не могла довго переслідувати здобич. Ймовірно, вона харчувалася великою, повільною здобиччю, такою як Pyrotherium. І Proborhyaena, і численні великі копитні вимерли під час олігоцену. Ймовірно, що однією з причин цього могла стати зміна клімату.

На околиці лісу на майже висохлому березі річки двоє *Proborhyaena giganteus* вполювали молоденьке теля Pyrotherium romeroi, але тут же побачили танк нестримної люті у вигляді 4-тонної матері, яка накинулась на них. На задньому плані *Physornis fortis* не бажає мати нічого спільного з ситуацією, що склалася.

Представники Sparassodonta: *Prothylacinus patagonicus*, *Lycopsis longirostrus*, *Borhyaena tuberata*, *Proborhyaena giganteus*, *Arminiheringia auceta*, *Thylacosmilus atrox*.

Скам’янілості

Гіпотетична реконструкція черепа та нижньої щелепи *Proborhyaena gigantea* з олігоцену Аргентини та Уругваю.

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter