Повернемо вимерлих тварин до життя
Diegoaelurus («кіт з Сан-Дієго») — вимерлий рід ссавців з вимерлої підродини Machaeroidinae у вимерлій родині Oxyaenidae. Цей рід наразі містить лише один вид Diegoaelurus vanvalkenburghae, знайдений у формації Сантьяго в Каліфорнії. Цей ссавець жив в епоху середнього еоцену, приблизно, між 46,2 і 39,7 мільйонів років тому.
Ignacius — рід вимерлих ссавців ранньої кайнозойської ери (62-33 млн років).Найдавніші відомі зразки Ignacius походять з формації Форт-Юніон, штат Вайомінг, а останній відомий зразок Ignacius був знайдений у Медисін-Поул-Хіллс (формація Чадрон) у Північній Дакоті. Ignacius — один із десяти родів родини Paromomyidae, це найдовготриваліша родина плезіадапіформ, яка існувала приблизно 30 млн років у епохи палеоцену та еоцену. Аналіз посткраніальних скам’янілостей, проведений палеонтологами, свідчить про те, що представники родини Paromomyidae, включаючи рід Ignacius, швидше за все, були пристосованими до життя на деревах.
Adelphailurus — вимерлий рід шаблезубих кішок з родини Felidae та триби Metailurini, який населяв західну частину Північної Америки протягом міоцену (від 10,3 до 5,33 млн років) nf проіснували приблизно 4,97 мільйонів років.
Dromomeryx — вимерлий рід парнокопитних ссавців, що належить до родини Dromomerycidae. Він жив між середнім і верхнім міоценом (17 – 9 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Північній Америці. Типовий вид – Dromomeryx borealis.
Protarctos — вимерлий рід ведмедів, які мешкали в Північній Америці в пліоцені. Протарктос був приблизно такого ж розміру, як гімалайський ведмідь (Ursus thibetanus). Вперше він був описаний із зуба, знайденого в Айдахо, більш повні рештки цього виду були знайдені на острові Елсмір, Нунавут, Канада.
Mukupirna — викопний рід сумчастих ссавців з ряду кускусоподібні (Diprotodontia). Це родич вомбатів і єдиний відомий рід з родини Mukupirnidae. Існував в Австралії наприкінці олігоцену (26 млн років тому).
Xibalbaonyx — вимерлий рід мегалоніхідних наземних лінивців, відомий з пізнього плейстоцену Мексики. Описані три види: X. oviceps і X. exiniferis з півострова Юкатан та X. microcaninus з Халіско. Рід названий на честь Ксібальби, підземного світу в міфології майя.
Dicrocerus (його назва по-грецьки означає «вилчастий ріг») — вимерлий рід оленів, що жив у середньому та верхньому міоцені (близько 14 – 6 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Європі та Азії. Dicrocerus, ймовірно, походив з Азії, з регіону, де, як вважають, виникли і еволюціонували справжні олені. Він населяв ліси в помірному поясі, а в Європі був типовим для міоцену (15-5 млн років тому). Dicrocerus вимер на початку пліоцену, не залишивши нащадків.
Гіракодони (лат. Hyracodon) – вимерлий рід непарнокопитних з вимерлої родини гіракодонтових (Hyracodontidae), спорідненої з сучасними носорогами. Жили в олігоцені (32-26 мільйонів років тому).
Bothriodon — вимерлий парнокопитний ссавець з родини Anthracotheriidae відомий від пізнього еоцену до раннього олігоцену, його рештки були знайдені в Азії, Європі та Північній Америці. Тварина була розміром приблизно з велику свиню, сягаючи ваги понад 199 кг.