Повернемо вимерлих тварин до життя
Yoshi — вимерлий рід шаблезубих махайродових кішок з триби Metailurini. Його скам’янілості були описані з турольських відкладів епохи міоцену на Балканському півострові в 2014 році та зразків з Китаю, які як вважалося належали Metailurus. Родова назва походить від імені домашнього кота головного автора. Рід був описаний як потенційний синонім Metailurus, хоча наразі це важко підтвердити.
Murrayglossus hacketti — гігантська єхидна, вимерлий вид єхидн відомий з плейстоцену Західної Австралії. Вид відомий лише з декількох кісток, що ускладнює його класифікацію. Тварина досягала біля 1 м у довжину і, ймовірно, важила близько 30 кг. Це робить її найбільшим яйцекладним (Monotremata) ссавцем, що коли-небудь існував. Історично розглядаючись як вид проєхидн (Zaglossus hacketti), вона була виділена в власний рід Murrayglossus у 2022 році.
Eucladoceros (по-грецьки «добре розгалужений ріг») або кущовий олень — вимерлий рід оленів, скам’янілості якого були виявлені в Європі, на Близькому Сході та в Центральній Азії. Цей рід був офіційно описаний Х’ю Фальконером (Hugh Falconer) у 1868 році.
Diegoaelurus («кіт з Сан-Дієго») — вимерлий рід ссавців з вимерлої підродини Machaeroidinae у вимерлій родині Oxyaenidae. Цей рід наразі містить лише один вид Diegoaelurus vanvalkenburghae, знайдений у формації Сантьяго в Каліфорнії. Цей ссавець жив в епоху середнього еоцену, приблизно, між 46,2 і 39,7 мільйонів років тому.
Ignacius — рід вимерлих ссавців ранньої кайнозойської ери (62-33 млн років).Найдавніші відомі зразки Ignacius походять з формації Форт-Юніон, штат Вайомінг, а останній відомий зразок Ignacius був знайдений у Медисін-Поул-Хіллс (формація Чадрон) у Північній Дакоті. Ignacius — один із десяти родів родини Paromomyidae, це найдовготриваліша родина плезіадапіформ, яка існувала приблизно 30 млн років у епохи палеоцену та еоцену. Аналіз посткраніальних скам’янілостей, проведений палеонтологами, свідчить про те, що представники родини Paromomyidae, включаючи рід Ignacius, швидше за все, були пристосованими до життя на деревах.
Adelphailurus — вимерлий рід шаблезубих кішок з родини Felidae та триби Metailurini, який населяв західну частину Північної Америки протягом міоцену (від 10,3 до 5,33 млн років) nf проіснували приблизно 4,97 мільйонів років.
Dromomeryx — вимерлий рід парнокопитних ссавців, що належить до родини Dromomerycidae. Він жив між середнім і верхнім міоценом (17 – 9 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Північній Америці. Типовий вид – Dromomeryx borealis.
Protarctos — вимерлий рід ведмедів, які мешкали в Північній Америці в пліоцені. Протарктос був приблизно такого ж розміру, як гімалайський ведмідь (Ursus thibetanus). Вперше він був описаний із зуба, знайденого в Айдахо, більш повні рештки цього виду були знайдені на острові Елсмір, Нунавут, Канада.
Mukupirna — викопний рід сумчастих ссавців з ряду кускусоподібні (Diprotodontia). Це родич вомбатів і єдиний відомий рід з родини Mukupirnidae. Існував в Австралії наприкінці олігоцену (26 млн років тому).
Xibalbaonyx — вимерлий рід мегалоніхідних наземних лінивців, відомий з пізнього плейстоцену Мексики. Описані три види: X. oviceps і X. exiniferis з півострова Юкатан та X. microcaninus з Халіско. Рід названий на честь Ксібальби, підземного світу в міфології майя.