Merycoidodon — ореодонт з еоцену-міоцену 🦤 Вимерлий світ

Merycoidodon — вимерлий рід травоїдних парнокопитних родини Merycoidodontidae, більш відомий під назвою Oreodon. Він був ендемічним для Північної Америки в період від середнього еоцену до середнього міоцену (46-16 млн років тому) та існував приблизно 30 мільйонів років.

Зараз більшість дослідників у галузі палеобіології та палеонтології використовують давнішу назву Merycoidodon для позначення цього ореодонта епохи олігоцену, хоча колись він був широко відомий під молодшим синонімом Oreodon. Таксономічно кажучи, Merycoidodon належить до родини Merycoidodontidae (колись відомої як Oreodontidae), групи парнокопитних, пов’язаних із верблюдами, які були ендеміками Північної Америки. Його предки відомі з еоцену, а його останні нащадки відомі з кінця міоцену, тому ореодонти, загалом кажучи, жили протягом більшої частини третинного періоду.

Зовні Merycoidodon трохи нагадував свиню, але мав довше тіло, близько 1,4 метр, і короткі кінцівки. На передніх кінцівках було п’ять пальців (хоча перший був рудиментарним), а на задніх – чотири. Враховуючи форму кінцівок, навряд чи тварини могли б швидко бігати. На відміну від сучасних жуйних, вони мали повний набір зубів, корінні зуби були пристосовані для подрібнення жорсткої рослинності. Примітно, що вони мали виражені великі ікла.

Черепи Merycoidodon мають ямку перед очима. Подібні ямки є в черепах сучасних оленів, там міститься пахуча залоза, яку вони використовують для позначення території. Хоча Merycoidodon не був безпосередньо пов’язаним з оленями, здається ймовірним, що він мав подібну залозу, а це може означати, що він також був територіальним. Merycoidodon жили великими стадами і кочували з місця на місце. Схоже, що вони любили добре зрошені регіони, де було вдосталь соковитої їжі. Кількість знайдених скам’янілостей свідчить про те, що свого часу Merycoidodon було так само багато в Південній Дакоті, як сьогодні зебр на рівнинах Серенгеті.