Acrophyseter

Час існування:
Місце проживання:

Acrophyseter — рід вимерлих кашалотів, який жив у пізньому міоцені біля узбережжя Перу і включає два види: A. deinodon і A. robustus. Це частина групи кашалотів, що були пристосованими для полювання на велику здобич та мали для цього спільні адаптації, як-от глибоко вкорінені та товсті зуби. Acrophyseter був завдовжки 3,9–4,3 метри, що робило його найменшим хижим кашалотом. Завдяки своїй короткій загостреній морді та міцним вигнутим переднім зубам він, ймовірно, харчувався великими морськими хребетними свого часу, такими як тюлені та інші кити.

Acrophyseter разом з Brygmophyseter, Livyatan і Zygophyseter належали до групи макрохижих кашалотів, які полювали на велику здобич. Усі вони мають великі, глибоко вкорінені зуби, вкриті емаллю як на верхній, так і на нижній щелепі, на відміну від сучасного кашалота (Physeter macrocephalus), у якого немає емалі та зубів на верхній щелепі. Вважається, що такі адаптації у цих хижаків розвинулися або від предка, схожого на базилозаврида, або незалежно один чи два рази в межах групи. Вважається, що вимерла підродина Hoplocetinae містить цю групу поряд з родами Scaldicetus, Diaphorocetus, Idiorophus і Hoplocetus. Ця підродина є парафілетичною, оскільки не складається із спільного предка та всіх його нащадків.

Рід Acrophyseter містить два види. Типовий вид, A. deinodon, був виявлений у місцевості Суд-Сакако у формації Піско в Перу, що датується тортонським-мессінським етапами міоцену приблизно 8,5–6,7 мільйонів років тому (млн. років). Голотипний екземпляр, MNHN SAS 1626, представляє зрілу особину і складається з черепа та щелепи з більшою частиною неушкоджених зубів. Другий вид, A. robustus, відомий за черепом MUSM 2182 з місцевості Серро-ла-Бруха також в формації Піско та датується серравалійським-тортонським етапами міоцену, щонайменше 9,2 млн років тому. Другий зразок правої тім’яної кістки MNHM F-PPI 272 з місцевості Агуада де Ломас приписують до A. deinodon, він датований мессінським етапом (6,9–6,7 млн ​​років тому), хоча можливо, що він насправді представляє A. robustus. MUSM 1399, череп з відсутньою передньою половиною морди, з місцевості Серро-ла-Бруха був віднесений до Acrophyseter, але не отримав позначення виду. У A. robustus була більш загострена морда, більш прямі зуби, менша ширина нижньої щелепи від передньої до задньої частини, борозенка збоку від морди та більш чітко виражена надчерепне ложе, в якому містився спермацетовий орган, ніж у A. deinodon.

Назва роду Acrophyseter походить від грецького akros, що означає гострий, як посилання на коротку, загострену, спрямовану догори морду, і physeter, що є назвою роду для сучасного кашалота Physeter macrocephalus. Назва виду deinodon походить від грецького deinos — жахливий — і odon — зуб.

Розмір Acrophyseter був оцінений у 3,9–4,3 метри, враховуючи відстань між вилицями, та у порівнянні з розмірами Zygophyseter, який сам є відносно малим. Такі розміри роблять Acrophyseter найменшим з хижих кашалотів.

На відміну від сучасних кашалотів, A. deinodon мав зуби як на верхній, так і на нижній щелепах. Зуби були міцними і глибоко вкоріненими, особливо передні зуби, цікаво, що коріння зубів були порівняно товстим, а коронка зуба – тонкою. Передні зуби були більш конічними, ніж задні. Нижні задні зуби були розташовані близько один до одного, а простір між зубами збільшувався спереду назад, що свідчить про те, що вони використовувалися для розрізання, на відміну від сучасних кашалотів, які харчуються засмоктуванням та у яких відсутні зуби на верхніх щелепах. Передні зуби були більше потертими з боків, тоді як нижні зуби були більше зношеними посередині. У A. deinodon було 12 зубів на верхній щелепі та 13 зубів на нижній, і, як і інші хижі тварини, він мав зубну емаль. Останні нижні зуби, можливо, стикалися з піднебінням. Уздовж зубних лунок було виявлено екзостози, кісткові нарости, які могли розвинутися під час укусу для зміцнення зубів, діючи як опори. Задні зуби мали більші щічні екзостози, оскільки відчували більший тиск під час кусання. Кількість зубів A. robustus невідома, хоча вважається, що вона схожа або однакова на кількість зубів в A. deinodon. Цемент постійно додавався до зубів у міру їх росту, як у косаток (Orcinus orca).

Як і інші кашалоти, Acrophyseter мав глибоку ложе на верхній частині черепа. На відміну від інших родичів, це ложе у Acrophyseter виступало над орбітою навколо ока, але не виходило на морду. На відміну від пізніших видів кашалотів, Acrophyseter мав дві ніздрі. Скроневі ямки з боків черепа були такими ж високими, як і довгими, на відміну від Zygophyseter і Brygmophyseter. Область між кондилоподібним відростком, який з’єднує щелепу з черепом, і зубами, ймовірно, була місцем, де кріпились жувальні м’язи. Надбрівний гребінь нахилений вниз під кутом приблизно 55°. Вилиці являли собою тонкі пластини, які обмежували слухові проходи. Морда була короткою і, на відміну від інших кашалотів, мала чіткий вигин догори. На відміну від інших кашалотів, верхівка передщелепної кістки біля сошника не мала глибокої канавки. Ліва ніздря була в п’ять разів більша за праву ніздрю, розмірами 30 і 7,2 міліметрів відповідно.

Коротка загострена морда в поєднанні з міцними вигнутими передніми зубами свідчить про те, що Acrophyseter орієнтувався на велику здобич і, можливо, використовував задні зуби для розрізання. Місцезнаходження Суд-Сакако формації Піско зберегло кілька морських хребетних, на яких міг полювати Acrophyseter: кит Piscolithax, кит Piscobalaena, тюлень Acrophoca, пінгвін Spheniscus urbinai, морський лінивець Thalassocnus natans, крокодил Piscogavialis, мегалодон (Carcharocles megalodon) і широкозуба акула мако (Cosmopolitodus hastalis). Місцезнаходження Cerro La Bruja зберегло дельфінів Brachydelphis, Atocetus iquensis та Belonodelphis, невизначених китів, невизначеного тюленя-монаха, пінгвіна Spheniscus muizoni, мегалодона, широкозубу акулу мако та акулу Carcharhinus.

Кити з надродини Physeteroidea: 1. Aprixokogia kelloggi; 2. Aulophyseter morricei; 3. Ferecetotherium kelloggi; 4. Nanokogia isthmia; 5. Brygmophyseter shigensis; 6. Livyatan melvillei; 7. Acrophyseter deinodon.
Скам’янілості
Добре збережений череп Acrophyseter deinodon з формації Піско, Суд-Сакако, Перу, з великими зубами як на верхній, так і на нижній щелепі.
Джерела
  1. https://www.deviantart.com/dinodc98/art/Acrophyseter-preview-pic-maybe-a-tattoo-697881543
  2. http://www.prehistoric-wildlife.com/species/a/acrophyseter.html
  3. https://www.deviantart.com/paleoguy/art/Acrophyseter-777564286
  4. https://www.deviantart.com/bran-artworks/art/Acrophyseter-robustus-633334819
  5. https://www.deviantart.com/bran-artworks/art/Acrophyseter-sp-now-robustus-501994065
  6. https://www.deviantart.com/bran-artworks/art/Acrophyseter-on-the-hunt-697058516
  7. https://www.deviantart.com/bran-artworks/art/A-Good-Day-748056495
  8. https://www.deviantart.com/paleoguy/art/Acrophyseter-779502366
  9. https://www.deviantart.com/bran-artworks/art/Last-of-the-killer-sperm-whales-486732884
  10. https://www.deviantart.com/sinammonite/art/Acrophyseter-deinodon-748039232
  11. https://www.deviantart.com/bran-artworks/art/Acrophyseter-deinodon-3d-model-647009472
  12. https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/The-real-killers-Physeteroid-whales-829848631
  13. https://en.wikipedia.org/wiki/Acrophyseter
Поширити

Залишити коментар