Panochthus 🦤 Вимерлий світ

Panochthus — рід гігантських викопних броненосців з підродини Glyptodontinae, що мешкали в пліоцені — голоцені (3,6—0,01 млн років тому) на території сучасних Аргентини, Болівії, Бразилії, Парагваю та Уругваю. Найчисленніший, за видовою різноманітністю, рід з Glyptodontinae. Вимерли між 12 і 5 тис. років тому.

Родова назва походить від давньогрецьких слів παν- та ὄχθος і означає «найдосконаліший пагорб».

Гліптодонтини (лат. Glyptodontinae) — підродина ссавців родини Chlamyphoridae ряду броненосців. Відомі з верхнього еоцену — плейстоцену Південної Америки і пізнього пліоцену — плейстоцену Північної Америки. Гліптодонти були великими звірами: найбільші досягали довжини понад 3 метри і ваги до 2 тонн. Тіло гліптодонтів було вкрите кістковими щитками чи суцільним панцирем, як у черепах. Короткі кінцівки мали широкі копитоподібні пазурі. Череп невеликий; різці та ікла були відсутні; високі призматичні зуби вказують на харчування твердою рослинною їжею. Вимерли на початку голоцену, близько 10-12 тис. років тому. Причиною вимирання, ймовірно, було полювання на них давніх людей. Аналіз мітохондріальної ДНК, що збереглася в викопних рештках представника роду Doedicurus показав, що підродина Glyptodontinae входить до складу родини Chlamyphoridae, представленого сьогодні плащоносним броненосцем (Chlamyphorus truncatus) і гігантським броненосцем (Priodontes maximus).

Довжина Panochthus досягала 3 м, а вага 1500 кг, деякі види могли досягати ваги до 2300 кг. Тіло і верхня сторона черепа були захищені напівсферичною бронею, що складається з багатьох дрібних пластинок. Хвіст, короткий і клиноподібний, мав кісткові пластини з невеликими шпильками, що використовувалися для оборони.

Panochthus був травоїдним і, з огляду на його конституцію, вважається, що він не був дуже спритним. Його захист від хижаків базувався лише на твердому панцирі. Різні види відрізняються за візерунком і типом панциру. На 2016 рік рід включає до 10 видів.

Скам’янілості

Джерела

Поширити