Lycopsis 🦤 Вимерлий світ

Lycopsis — вимерлий рід хижих південноамериканських метатеріїв, що мешкав у міоцені на території Південної Америки. Типовий вид — Lycopsis torresi.

Хоча цей вид отримав свою назву лише в 1927 році, Флорентіно Амегіно (Florentino Ameghino) ще в 1895 році описав вид, який зараз вважається синонімом Lycopsis torresi, Anatherium oxyrhynchus, на основі нижньощелепної гілки з кількома зубами. Скам’янілість була знайдена в Пуесто-Естансія-Ла-Коста в провінції Санта-Крус, Аргентина, і датується міоценом. Типовий матеріал Lycopsis був зібраний у липні 1895 року із середньоміоценових відкладів формації Санта-Крус уздовж річки Санта-Крус у цій же місцевості. Скам’янілості (MLP 11–113) були фрагментарними і складалися лише з кількох уламків щелепних кісток верхньої та нижньої щелеп, включаючи кілька молярів. Однак ці скам’янілості отримали назву лише в 1927 році, коли Анхель Кабрера (Ángel Cabrera) назвав їх Lycopsis torresi. Родова назва означає «вовкоподібний вигляд» за анатомією нижньої щелепи. Видова назва — на честь аргентинського палеонтолога та тодішнього директора Музею Ла-Плати Луїса Марії Торреса (Luis Maria Torres).

Lycopsis мав найбільший ареал поширення серед усіх спарасодонтів. Скам’янілості було знайдено на двох крайніх точках Південної Америки: на Карибському узбережжі на півночі та в Патагонії на півдні. Крім того, знахідки було зроблено й в інших місцях континенту. Lycopsis жив приблизно 18–9 мільйонів років в міоцені.

Збережені рештки свідчать про те, що Lycopsis, судячи з усього, був пристосованим до наземного способу життя. У нього прямі ліктьова та гомілкова кістки та напівпальцеходячі стопи. Водночас він мав добре розвинені грудні та плечові м’язи разом із протиставним великим пальцем на передніх кінцівках — риси, що вказують на пристосування до хапання предметів, тому він цілком міг бути напівдеревним. Нестабільний нижній суглоб гомілки задньої кінцівки, короткі плюсневі кістки та добре розвинений великий палець стопи не дозволяли йому бігати з великою швидкістю.

Ймовірно, Lycopsis полював на дрібну здобич (у черевній ділянці скелета одного екземпляра Lycopsis longirostrus були знайдені рештки гризуна Scleromys colombianus) з засідки в лісистій місцевості, якою була територія Ла-Вента в міоцені. Це, цілком можливо, дозволяло йому уникнути конкуренції з боку інших великих хижаків, таких як Dukecynus, Anachlysictis та крокодиломорф Langstonia. Дані про ізотопний склад вуглецю свідчать про те, що L. viverensis, ймовірно, полював на гризунів, таких як Cardiatherium і Tetrastylus, а також на літопернів Cullinia і Theosodon. Сучасні хижаки, такі як кволи, куниці та мангусти, можуть дати уявлення про спосіб життя цього доісторичного ссавця.

L. longirostrus важив 15 кг і мав висоту в плечах 35 см. L. padilli був дещо більшим, важив близько 22 кг, що робило цей вид найбільшим хижаком-ссавцем свого часу. Ізотопний аналіз свідчить про те, що L. viverensis мешкав у менш відкритих середовищах, ніж його далекий родич, Thylacosmilus. З іншого боку, вважається, що L. longirostrus мешкав у густо заліснених місцевостях. Це підтверджується відсутністю решток фороракосових.

Раніше рід Lycopsis відносили до підродини Prothylacyninae родини Borhyaenidae. Однак виявилося, що ця родина не є монофілетичною. Чотири види роду Lycopsis є спорідненими між собою і займають базальне положення в межах Borhyaenoidea.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Залишити коментар Скасувати коментар