Marmorerpeton — вимерлий рід саламандр з доісторичної стовбурової групи, який мешкав у Великобританії під час середньої юри. Це одна з найдавніших відомих саламандр.
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Promegantereon
Promegantereon — вимерлий рід махайродонтів з міоцену Європи. Це один із найстаріших видів махайродонтових кішок в Smilodontini, він вважається предком Megantereon та Smilodon.
Palaeospondylus
Palaeospondylus — рід таємничих рибоподібних викопних хребетних. Його скам’янілості описані з сланцевого кар’єру Аханаррас у Кейтнессі, Шотландія з порід, що датуються серединою девону. Типовий вид — Palaeospondylus gunni. Скам’янілість, яка збереглася, карбонізована і вказує на тварину у формі вугра довжиною до 6 сантиметрів. Череп, який, мабуть, складався із затверділого хряща, демонструє пари носових і слухових капсул із зябровим апаратом під задньою частиною та неоднозначними ознаками звичайних щелеп.
Tartarocyon
Tartarocyon — рід гігантських хижаків з родини Amphicyonidae, відомий з пізнього середнього міоцену Франції. Типовий і єдиний вид— Tartarocyon cazanavei.
Geiseleptes
Geiseleptes — це рід вимерлих геконів, які жили в в субтропічних лісах центральної частини сучасної Німеччини 47 мільйонів років тому в середньому палеогеновому періоді. Скам’янілість, з якої було описано рід, складається лише з неповного черепа під назвою IV-4057-1933.
Mimetaster
Mimetaster — девонський мареломорф, відомий із сланців Хунсрюк (Германія), що датуються нижнім девоном та формації Флореста (Floresta Formation, нижній ордовик, Аргентина). Він є найпоширенішим членистоногим (за винятком трилобітів) у цій місцевості та відомий із понад 100 екземплярів, у тому числі три молоді особини. Ймовірно, ці тварини жили невеликими групами.
Hoplitomeryx
Hoplitomeryx — рід викопних ремиґаючих (Cervimorpha) парнокопитних, що мешкали в пізньому міоцені та ранньому пліоцені на островах на території сучасної південно-східної (можливо також центральної) Італії. Різні сучасні дослідники налічують у цьому роді від чотирьох до шести видів.
Pycnosteus
Pycnosteus — вимерлий рід безщелепних риб девону з підряду Psammosteida. Вперше рід описаний у 1911 р. російським палеонтологом І. Преображенським. Типовим видом роду є Pycnosteus palaeformis. Рід був поширений в середньому девоні в Естонії, Латвії, а також в Ленінградській і Псковській областях Росії. Вважається, що він продирався крізь рослинність, поїдаючи дрібних безхребетних, яких налякав.
Pulmonoscorpius
Pulmonoscorpius — гігантський викопний рід скорпіонів з родини Centromachidae, що жив у палеозойській ері. Виявлений в відкладах кам’яновугільного періоду (East Kirkton Limestone Formation, Brigantian; 336,0—326,4 млн років) у Шотландії (Великобританія). Типовий вид — Pulmonoscorpius kirktonensis.
Vampyronassa
Vampyronassa — рід вимерлих головоногих молюсків-вампіроморфів, описаний у 2002 році та відомий приблизно з 20 скам’янілостей з нижнього келовея (середня юра, 165–164 млн років) в Ла-Вульт-сюр-Рон, Ардеш, Франція. Цей таксон відрізняється від сучасного пекельного вампіра (Vampyroteuthis infernalis) тим, що мав довші перші спинні щупальці, більший сифон і довшу мантію. Типовий вид – Vampyronassa rhodanica («вампір — пастка для риби»).