Goticaris — кембрійське ракоподібне з Швеції 🦤 Вимерлий світ

Goticaris — вимерлий рід стовбурових ракоподібних, що мешкав на території Швеції у пізньому кембрії.

Родове ім’я надано в честь племені (Gotes), що жило в Південній Швеції за часів темних віків. Видова назва відмічає довгий хвостовий шип тварини.

Goticaris longispinosa мав мішкоподібну голову, яка переходила у такий же мішкоподібний тулуб, що закінчувався довгим шипом.

На голові тварини присутні чотири головні: паличкоподібний одночлениковий вусик та ще три пари двочленикових кінцівок. Голова і тулуб не відокремлені одна від одної, але межа розпізнається по щілині між останньою головною кінцівкою і передньою кінцівкою тулуба. На тулубі розміщені великі веслоподібні кінцівки. Кінцівки мають гнучкі суглобові ділянки. Тулуб продовжується довгим каудальним шипом позаду останньої пари кінцівок. Анус сосочкоподібний, оточений круглим податливим перетинчастим полем, розташованим вентрально, трохи спереду до переходу тулуба в каудальний шип.

В наявності більше десяти екземплярів Goticaris, які представляють різні стадії розвитку. Їх можна відрізнити один від одного за прогресивним збільшенням розмірів тіла, приблизно від 0,3 до 1,5 мм, та кількості тулубових кінцівок. Наприклад, зразок UB98 представляє ранню личинку з чотирма головними придатками. Голотип UB 99 є дещо старшою віковою стадією, демонструючи першу веслоподібну кінцівку тулуба, голова в нього не збереглась. Зразок UB 100 — фрагмент тулуба найбільшої з відомих на сьогодні стадій, з чотирьох пар кінцівок тулуба частково збереглися дві. Ці фрагменти розширюються дистально і несуть нечисленні відростки медіально, та є значно довшими за висоту тіла.

Таким чином, серія росту починається з личинки, яка має лише голову з чотирма придатками, тоді як тулуб переходить у довгий шип. У процесі подальшого розвитку область голови залишається практично незмінною, а на черевному боці тулуба поступово з’являються кінцівки. Вони одночленикові та видовжено веслоподібні. У найбільших екземплярів, що є в наявності, їх чотири пари.

Звертає на себе увагу величезне одинарне око спереду тіла, схоже на око Cambropachycope. Таксони розділяють між собою навіть таку деталь, як наявність невеликого гачка спереду вентрально. Тільки тут око не розростається у вертикальному напрямку, а “залишається” витягнутим. Очі Cambropachycope та Goticaris розрізняються кількістю фасеток. Однак, це не має великого значення для розрізнення двох форм, оскільки матеріал Goticaris з повною головою відомий лише з ранніх стадій розвитку.

Пара менших часточок в області “шиї”, тобто між оком і вставкою антенули, може являти собою ще один орган чуття, можливо, випнуті серединні очі. Ще однією спільною з Cambropachycope рисою є відсутність добре розвиненого гіпостома, так що ротовий отвір лежить безпосередньо на вентральній поверхні.

Скам’янілості

*Goticaris longispinosa*, верхній кембрій Вастерготланд, Швеція. A — UB 98, молода особина прикріплена до шматка грубої фосфатної речовини (bl = пухир у місці звуження між передбачуваним складним оком і рештою голови; стрілка вказує на гачкуватий хребет на вентральній поверхні лопаті). B — той самий зразок спереду; грані ледь помітні, але їх значно менше, ніж у *Cambropachycope* (стрілка вказує на відросток вентрально від граней) C — UB 100, фрагмент тулуба найбільшого відомого екземпляра; дві кінцівки правої пари частково збереглися, інші, схоже, відірвані, залишаючи отвори в стінці тіла (an = анус). D — той самий екземпляр; крупний план перетинчастого, сосочкоподібного анального отвору; каудальний шип відламаний (отвір з правого боку).

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter