Bellairsia

Час існування:
Місце проживання:

Bellairsia — вимерлий рід стовбурових плазунів, відомий за єдиним видом, Bellairsia gracilis, з середньої юри Англії та Шотландії. Це один з найстаріших відомих родів лускатих.

Вид був вперше описаний у 1998 році Сьюзан Еванс (Susan E. Evans) за розчленованими окремими кістками, що включали зубну кістку голотипу. Рештки були зібрані з формації Лісового мармуру в Кіртлінгтонському кар’єрі, графство Оксфордшир, Англія. Рід був названий на честь британського герпетолога та анатома хребетних Ангуса Белларса (Angus Bellairs).

У 2022 році було описано частковий скелет Bellairsia з еквівалентної за віком формації Кілмалуаг на острові Скай, Шотландія.

Крихітний скелет, знайдений на острові Скай має довжину лише 6 см. Винятково збережена нова скам’янілість складається з майже повного зчленованого скелету, відсутні лише морда і хвіст. Це робить її найповнішою викопною ящіркою цього віку в усьому світі.

У скелеті Bellairsia поєднуються предкові та сучасні риси, що дає змогу зрозуміти, як міг виглядати предок сучасних ящірок (які є частиною ширшої групи тварин, відомої під назвою “лускаті”).

Скам’янілість була знайдена в 2016 році командою під керівництвом Оксфордського університету і Національних музеїв Шотландії. Це одна з кількох нових знахідок скам’янілостей з острова, в тому числі ранніх амфібій і ссавців, які розкривають еволюцію важливих груп тварин, що збереглися до наших днів.

Bellairsia має деякі риси сучасних ящірок, наприклад, пов’язані з черепним кінезисом — рухом кісток черепа по відношенню одна до одної. Це важлива функціональна особливість багатьох сучасних плазунів.

Для вивчення зразку команда використовувала рентгенівську комп’ютерну томографію (КТ), яка, як і медична КТ, дозволяє отримувати неінвазивні 3D-зображення. Це дозволило дослідникам отримати зображення всієї скам’янілості, незважаючи на те, що більша частина зразка все ще прихована оточуючою породою. В той час як медичні сканери працюють в міліметровому масштабі, комп’ютерний томограф Оксфордського університету виявив деталі до декількох десятків мікрометрів.

Частини скелета, включаючи череп, задні кінцівки і таз, були потім ще більш детально сфотографовані на Європейському синхротроні (ESRF, Гренобль, Франція). Інтенсивність синхротронного променя дозволяє отримати роздільну здатність у 4 мікрометри, що дозволяє розгледіти деталі найдрібніших кісток скелета.

Хоча спочатку Bellairsia вважалася членом Scincomorpha, дослідження 2022 року показало, що вона є представницей стовбурової групи лускатих, причому філогенез відновив його як частину слабо підтримуваної клади, що також містить Huehuecuetzpalli та Oculudentavis. Таким чином дослідження підтверджує висновок про те, що гекони є дуже ранньою гілкою, і що загадковий Oculudentavis, якого раніше вважали динозавром, також є стовбуровою ящіркою.

Скам’янілості
Цифрове зображення скам’янілості Bellairsia gracilis всередині скелі, виявлене за допомогою даних мікроКТ-сканування. Автор: Matthew Humpage/NorthernRogue.
Кольорова схема черепа Bellairsia gracilis, в основному на основі схеми, опублікованої Таландою та з колегами (Tałanda, 2022). Пунктирними лініями позначені відсутні кістки.
Джерела
  1. https://en.wikipedia.org/wiki/Bellairsia
  2. https://phys.org/news/2022-10-scottish-fossil-lizards.html
  3. https://www.nature.com/articles/s41586-022-05332-6
Поширити

Залишити коментар