Woznikella — вимерлий рід каннемейєриформних дицинодонтів з пізнього тріасу (карній і, можливо, норій) Польщі та, можливо, Німеччини в Європі. Типовим і єдиним відомим видом є W. triradiata.
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Xiphactinus
Xiphactinus — вимерлий рід великих хижих морських кісткових риб, що існували від пізнього альбу до пізнього маастрихту (крейдовий період). Xiphactinus виростав до 5-6 метрів у довжину і виглядав як велетенський ікластий тарпон (з яким він, однак, не була спорідненим).
Nostoceras
Nostoceras — вимерлий рід амонітів. Етимологія назви Nostoceras походить від “nostos“, що означає “повернення”, і “ceros” — “ріг”. Молюска так назвав Альфей Хаятт (Alpheus Hyatt) через те, що він вигинається назад сам до себе.
Diplomoceras
Diplomoceras — рід амонітів, що входить до родини Diplomoceratidae. Скам’янілості видів цього роду були знайдені в пізньокрейдових відкладеннях (віковий діапазон: кампан-маастрихт). Дослідження диплоцератів свідчать про те, що представники цього роду могли досягати тривалості життя понад 200 років.
Sphenodiscus
Sphenodiscus — вимерлий рід акантоцератоподібних амонітів. Рід був знайдений на багатьох континентах і, як вважають, був широко розповсюдженим під час маастрихтського етапу пізньої крейди. Це був один з останніх амоноїдів, що еволюціонував до зникнення всього підкласу в палеоцені, котре сталося одразу після крейдово-палеогенового вимирання.
Phosphorosaurus
Phosphorosaurus — вимерлий рід морських ящерів, що належав до родини мозазаврів (Mosasauridae). Phosphorosaurus класифікується в межах підродини Halisaurinae разом з родами Pluridens, Eonatator і Halisaurus.
Baculites
Baculites — вимерлий рід головоногих молюсків з майже прямою черепашкою, що належав до гетероморфних амонітів. Рід був поширеним по всьому світу протягом більшої частини пізньої крейди та, навіть, ненадовго пережив масове вимирання на межі крейди-палеогену. Baculites був названий Ламарком (Lamarck) у 1799 році.
Tethyshadros
Tethyshadros — рід гадрозавроїдних динозаврів з пізньої крейди Трієста, Італія. Типовий і єдиний вид — T. insularis.
Stagonolepis
Stagonolepis — вимерлий рід стагонолепідних етозаврів, відомий з пізньотріасової (карній) формації Хассберге в Німеччині, Дравоських відкладів у Польщі та Лосімутських пісковиків у Шотландії. Імовірні скам’янілості з Північної та Південної Америки були віднесені до власних родів Calyptosuchus та Aetosauroides відповідно.
Protathlitis
Protathlitis — рід спінозавридів з ранньокрейдової (барем) формації Аркільяс-де-Морелла в Кастельйоні, Іспанія. Типовий і єдиний вид — Protathlitis cinctorrensis, відомий за частковим скелетом. Це був базальний представник підродини Baryonychinae. Його знахідка, а також знахідка спінозавра Vallibonavenatrix свідчить про те, що на Піренейському півострові протягом ранньої крейди існувало різноманіття спінозавридів.