Bohemolichas — рід трилобітів із родини Lichidae, відомий з ордовицького періоду Чехії (близько 465 млн років, Šárka, Чехія). У 2023 році він став першим трилобітом, у якого вдалося описати вміст кишківника. Типовий вид — Bohemolichas incola.
Скам’янілий трилобіт, що послужив зразком вивчення кишківника, був виявлений приватним колекціонером Karel Holub ще 1908 року і відтоді зберігався в музеї міста Рокіцані (нині Museum of B. Horák, що входить до складу Музею Західної Чехії у Пльзені). “Я пам’ятаю цей екземпляр із дитинства, — каже перший автор дослідження Петр Крафт, — це була улюблена скам’янілість мого діда. Саме тому його фотографія висіла в палеонтологічному кабінеті Рокіцанського музею, де він працював волонтером”. Але тільки на початку XXI століття палеонтологи зрозуміли, що шматочки черепашок, видимі у середній осі тулуба трилобіта, що відшарувалася, можуть являти собою збережений вміст травного тракту. У той час вивчити їх, не зруйнувавши рідкісний екземпляр, було неможливо.
Прорив стався завдяки використанню сучасної техніки – синхротронної томографії, що дало змогу вченим отримати неруйнівне зображення всіх фрагментів раковини в кишківнику з високою роздільною здатністю. Рокіцанський трилобіт є однією з перших чеських скам’янілостей, вивчених на Європейському синхротроні (European Synchrotron Radiation Facility, ESRF) у Греноблі (Франція).
Вид був уперше описаний у 1872 році французьким палеонтологом Йоахімом Баррандом (Joachim Barrande, 1799-1883) під назвою Lichas incola. У 1957 році Tripp (1957, 1958) включив його до складу роду Uralichas, а Vanek (1959) залишив у складі роду Lichas. У 1972 році Přibyl і Vaněk (1972) зробили таксон incola типовим видом роду Bohemolichas Přibyl & Vaněk, 1972, який розглядався як морфологічно близький до родів Lichas і Platylichas. В оглядах таксонів трилобітів 2022 року вид incola визначено у складі роду Bohemolichas.
Bohemolichas — це невеликий трилобіт завдовжки близько 3 см. Щільно упаковане, майже безперервне наповнення кишківника складається з частково фрагментованих вапняних черепашок, що свідчить про високу інтенсивність харчування. Схоже, що здобич трилобіт ковтав цілою. Судячи з відсутності пошкоджень мушель із карбонату кальцію, pH у травній системі трилобіта був високим — нейтральним або навіть лужним. Такий же відмічають у сучасних ракоподібних та мечохвостів, вказуючи, що високий pH був спільною рисою предків членистоногих.
Трилобіт Bohemolichas incola, ймовірно, повзав по дну моря і був падальником. У його раціон входили рештки багатьох підводних мешканців: черепашкові ракоподібні (залишки остракодних мушель виявлено в трилобіті, зокрема виду Conchoprimitia osekensis, Ostracoda), хіоліти (вимерлі безхребетні з мушлями, зокрема й представника роду Elegantilites), голкошкірі (з вимерлої групи Stylophora) і двостулкові молюски.
На скам’янілому зразку Bohemolichas також видно вертикальні сліди інших падальників, які вгризалися в тушу трилобіта, де вони націлилися на м’які тканини, але уникали кишківника. Це також вказує на токсичні умови всередині травної системи трилобіта і можливу постійну ферментативну активність.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.science.org/content/article/scientists-reveal-half-billion-year-old-last-supper
- https://www.sci.news/paleontology/bohemolichas-incola-diet-12313.html
- https://ru.wikipedia.org/wiki/Bohemolichas_incola
- https://nauka.ua/news/skamyanilij-trilobit-vikom-465-miljoniv-rokiv-zberig-v-sobi-ostannyu-yizhu
- http://novataxa.blogspot.com/2023/09/bohemolichas.html