Повернемо вимерлих тварин до життя
Статті
Hatzegopteryx — рід птерозаврів-аждархідів, знайдений у пізньомаастрихтських відкладах формації Densuş Ciula в Трансільванії, Румунія. Він відомий лише з типового виду Hatzegopteryx thambema. Найбільші знайдені рештки вказують на те, що це був одним з найбільших птерозаврів з приблизним розмахом крил від 10 до 12 метрів.
Telmatosaurus — архаїчний рід птахотазових динозаврів, що належав до родини гадрозаврових (Hadrosauridae). Вважається базальним родом цієї родини. Був виявлений у відкладах маастрихтського ярусу пізнього крейдяного періоду на території сучасної Румунії наприкінці XIX століття та описаний австро-угорським вченим бароном Ференцом Нопчею (Franz Nopcsa von Felső-Szilvás) у 1899 році. Відомий по одному виду, Telmatosaurus transsylvanicus.
Corythoraptor — рід овірапторидних динозаврів з пізньомаастрихтської формації Наньсюн у Південному Китаї. Він містить один вид, C. jacobsi, відомий за єдиним добре збереженим скелетом і названий на честь палеонтолога Луїса Джейкобса (Louis L. Jacobs). Динозавр мав високий гребінь, подібний до гребеня сучасного казуара, можливо, що він використовувався для демонстрації чи як резонатор для підсилення низькочастотних звуків.
Barbaridactylus — птерозавр-ніктозаврид із басейну Оулед-Абдун у Марокко, що датується маастрихтським етапом пізньої крейди. Його описали у 2018 році палеонтологи Ніколас Лонгріч (Nicholas R. Longrich), Девід Мартілл (David M. Martill) та Браян Андрес (Brian Andres). У тій же публікації були описані два інших ніктозавриди з тієї ж формації: Alcione і Simurghia. Типовий і єдиний вид — B. grandis.
Anodontosaurus — рід птахотазових динозаврів родини Анкілозаврові (Ankylosauridae). Вид існував у кінці крейдяного періоду (пізній кампан – ранній маастрихт, 72,8-67 млн років тому). Скам’янілі рештки знайдено в Канаді в провінції Альберта у відкладеннях формування Каньйон Підкови. Описаний по голотипу CMN 8530, що містить рештки черепа, броні та посткраніального скелета. Типовий та єдиний вид — Anodontosaurus lambei.
Pachyrhinosaurus — птахотазовий динозавр родини цератопсид (Ceratopsidae), що існував у пізній крейді (73-68 млн років тому) на території сучасних США та Канади. Перші екземпляри були виявлені Чарльзом Штернбергом (Charles M. Sternberg) в Альберті, Канада, у 1946 році та названі в 1950 році. Всього на Алясці та в Альберті було знайдено понад дюжину часткових черепів та великий асортимент інших скам’янілостей різних видів. Однак багато з них не були доступними для вивчення до 1980-х років, що і призвело до відносно недавнього зростання інтересу до пахіринозавра.
Masiakasaurus — рід дрібних хижих тероподів-ноазавридів з пізньої крейди Мадагаскару. На малагасійській мові masiaka означає «порочний» і таким чином, назва роду означає «порочна ящірка». Типовий вид, Masiakasaurus knopfleri, був названий на честь музиканта Марка Нопфлера (Mark Knopfler), музика якого надихала команду експедиції. Masiakasaurus назвали в 2001 році Скотт Д. Семпсон (Scott D. Sampson), Метью Каррано (Matthew Carrano) та Кетрін А. Форстер (Catherine A. Forster).
Austroposeidon — рід титанозаврів-зауроподів з пізньокрейдової формації Presidente Prudente у Бразилії. Він містить один вид, Austroposeidon magnificus (що означає «вражаючий південний Посейдон»).
Phosphatodraco — рід птерозаврів-аждархідів із пізньої крейди Марокко. Типовий і єдиний відомий вид — Phosphatodraco mauritanicus. Phosphatodraco був аждархідом помірного розміру з приблизним розмахом крил близько 5 метрів. Він заснований на ряді шийних хребців з фосфатних пластів басейну Улед-Абдун, відкладів самого кінця крейди. Це був перший птерозавр, який отримав назву від фосфатних пластів, хоча багато інших іменованих і безіменних видів було відкрито з часу першого опису Phosphatodraco в 2003 році.
Secernosaurus — рід травоїдних динозаврів з пізнього крейдового періоду. Secernosaurus і його близькі родичі жили в Південній Америці, на відміну від більшості гадрозаврів, які жили на Лавразійських континентах Євразії та Північної Америки. Існує припущення, що предки Secernosaurus перейшли в Південну Америку, коли в пізньому крейдяному періоді між Північною та Південною Америкою тимчасово утворився сухопутний міст, який і дозволив біотичний обмін між двома континентами.