Повернемо вимерлих тварин до життя
admin
Alanqa — рід птерозаврів з родини аждархід (Azhdarchidae). Викопні рештки знайдені в крейдяних шарах формації Кем-Кем (альбский — сеноманский яруси, 100,5-93,9 млн років тому) на південному сході Марокко. Назва походить від арабського слова العنقاء al-‘anqā ‘, що означає «фенікс», або «Сімург» в арабській міфології.
Paradolichopithecus – викопний рід приматів з родини мавпових (Cercopithecidae). Вид жив в пліоцені і ранньому плейстоцені в Європі та Азії. Скам’янілі рештки виду знайдені в Іспанії, Румунії та Китаї.
Eriphostoma – вимерлий рід горгонопсових терапсидів, відомий із середньої пермі (середньокапітанська стадія) з Tapinocephalus Assemblage Zone, Південна Африка. В рід входить один вид – Eriphostoma microdon. Вперше його описав Роберт Брум в 1911 році. Це найдавніший відомий горгонопс і один з найменших і найбільш базальних членів клади.
Tetrameryx — вимерлий рід парнокопитних родини вилорогові (Antilocapridae). Проіснував в період від 1,8 мільйона до 12 000 років тому. Його скам’янілості відомі з Мексики, західної частини Сполучених Штатів і Саскачевану. Назва означає «чотирьохрогий жуйний», її він отримав через те, що роги представників роду розділені на два зубця. У T. shuleri задній зубець набагато довший за передній.
Protopithecus — вимерлий рід великих мавп Нового Світу, який жив під час плейстоцену. Скам’янілості були знайдені в печері Тока-да-Боа-Віста в Бразилії, а також в інших регіонах країни. Скам’янілості ще однієї великої, але не такої міцної статури мавпи з підродини Atelinae, Caipora, також були виявлені в Тока-да-Боа-Віста.
Ornatops (що означає “прикрашене обличчя”) – рід гадрозаврів з підродини Saurolophinae, відомий з пізньокрейдової формації Менефі в штаті Нью-Мексико, США. Рід містить один вид, Ornatops incantatus.
Chasmaporthetes – вимерлий рід гієн, ендеміки Північної Америки, Африки та Азії протягом пліоцену-плейстоцену, жили в проміжок від 4,9 мільйона до 780 тисяч років тому. Рід, ймовірно, еволюціонував з євразійських міоценових гієн, таких як Thalassictis або Lycyaena.
Сардинський дхол (Cynotherium sardous) – це вимерлий острівний псовий, що був ендеміком сьогоднішніх середземноморських островів Сардинія (Італія) та Корсика (Франція), які були з’єднаними більшу частини плейстоцену. Він вимер з появою людей на цьому острові. Наукова назва тварин означає “собачий звір Сардинії”, родова назва походить від давньогрецьких слів θήρ – ‘звір, дика тварина’ та κύων – ‘собака’, а видова назва від латинського Sardous – ‘з Сардинії’.
Сардинська піка (Prolagus sardus) — вимерлий вид зайцеподібних ссавців родини Prolagidae, що мешкав виключно на середземноморських островах Сардинія і Корсика. Його описували, як великого зайця без хвоста. На сардинських пік полювали місцеві жителі, які вживали їх м’ясо в їжу. В результаті на межі XVIII і XIX століть вид був повністю винищений.
Lyrarapax – рід викопних тварин з родини Amplectobeluidae ряду Radiodonta, який жив у ранньому кембрійському періоді 520 мільйонів років тому. Скам’янілі рештки тварини були знайдені в провінції Юньнань на південному заході Китаю. Другий вид був описаний у 2016 році, він відрізняється головним чином морфологією фронтальних придатків.