Повернемо вимерлих тварин до життя
443,8–419,2 млн років тому.
Перший вихід на суходіл судинних рослин — риніофітів (Rhyniophytina) та подібних їм. Перші багатоніжки (Millipedes), такі як артроплеври (Arthropleura) на суходолі. Поява перших щелепних риб (Gnathostomata), як наслідок — розквіт броньованих безщелепних (Agnatha) у морях, таких як остракодерми (Ostracoderm). Ракоскорпіони (Eurypterid) сягають великих розмірів. У морях поширені корали — табуляти (Tabulata) і ругози (Rugosa), брахіоподи — пентамеріди (Pentamerida), ринхонеліди (Rhynchonellida); різноманітні трилобіти (Trilobita) і молюски (Mollusca); зустрічаються граптоліти (Graptolithina). Початок каледонського орогенезу в Британії та Скандинавських горах, що продовжився в девонському періоді як акадійський орогенез. Вщухають таконський орогенез у Північній Америці і лахланський орогенез на австралійському континенті.
Auchenaspis — рід вимерлих панцирних безщелепних риб ряду Thyestiida, що мешкав в силурі. Рештки представників роду були знайдені в Європі, зокрема, в Англії. Типовий вид — A. salteri з пізнього силуру Англії. В Англії скам’янілості A. salteri знайдені у великій кількості в нижніх шарах старого червоного пісковика (Old Red Sandstone) в Ледбері, графство Херефордшир.
Mixopterus — рід ракоскорпіонів родини Mixopteridae, що існував у пізньому силурі (426-416 млн років тому). Викопні рештки тварини знайдені в Норвегії та США. Сліди, які приписують Mixopterus, були виявлені в родовищах викопних решток в Рінгерике (Норвегія).
Venustulus — рід синзіфосуринів, парафілетичної групи викопних хеліцерових членистоногих. Раніше Venustulus вважався частиною клади Prosomapoda. Скам’янілості єдиного типового виду, V. waukeshaensis, були виявлені у відкладеннях силурійського періоду у Вісконсині, США та описані у 2005 році. Venustulus є одним із небагатьох родів синзіфосурин, у яких викопні рештки зберегли докази наявності придатків.
Mimetaster — девонський мареломорф, відомий із сланців Хунсрюк (Германія), що датуються нижнім девоном та формації Флореста (Floresta Formation, нижній ордовик, Аргентина). Він є найпоширенішим членистоногим (за винятком трилобітів) у цій місцевості та відомий із понад 100 екземплярів, у тому числі три молоді особини. Ймовірно, ці тварини жили невеликими групами.
Parioscorpio — вимерлий рід членистоногих. Він відомий з біоти Ваукеша силурійського віку з формації Брендон-Брідж поблизу Вокеші, штат Вісконсін. Включає один вид — P. venator.
Deiphon — своєрідний рід силурійських трилобітів з ряду Phacopida, родини Cheiruridae. Його рештки були виявлені на території Західної та Центральної Європи, а також у центрі та на заході США. Типовий вид, Deiphon forbesi, відомий з відкладень Богемії. Він був відкритий і вперше описаний французьким палеонтологом Йоахімом Баррандом (Joachim Barrande) у 1850 році. Відомий тим, що мав дуже незвичайну форму, завдяки чому його рештки легко впізнаються в геологічних формаціях.
Hexameroceras — рід наутилоїдних головоногих молюсків з родини Hemiphragmoceratidae ряду Oncocerida, що мешкав у середньому та пізньому силурі. Його скам’янілості були знайдені в Північній Америці в Індіані, Нью-Йорку, Огайо та Вісконсині та в Європі в Чехії.
Terropterus – рід евриптерид, вимерлої групи водних членистоногих. Типовий і єдиний вид Terropterus, T. xiushanensis, відомий з родовищ раннього силурійського віку в Китаї.
Thanahita distos – вид лобоподів (лат. Lobopoda) з середнього силуру Великобританії (~ 430 млн. років тому). Лобоподи (лат. Lobopoda, від грец. Λοβός – частка і πούς – нога) – надтип безхребетних з групи линяючих (Ecdysozoa). Тварини з сегментованим тілом і нечленованими кінцівками. Сучасні представники лобопод: оніхофори і тихоходи. Викопні рештки відомі з відкладень, починаючи з едіакарію (Xenusion auerswaldae).
Ainiktozoon loganense (лат.) – загадковий викопний організм силурійського періоду, скам’янілості якого вперше виявлені в кінці XIX століття в Шотландії і детально досліджені в 1937 році Д. Скорфілдом, який класифікував організм як примітивне хордове, споріднене з покривниками (Tunicata, або Urochordata). У 1985 році була проведена нова реконструкція останків, у результаті якої були виділені раніше невідомі деталі будови організму, зокрема, орган, що нагадує складне око. Проте, оскільки організм не вдалося віднести ні до одного відомого класу членистоногих, залишилася незмінною інтерпретація Ainiktozoon як фільтруючого протохордового з мінералізованим (фосфатним) скелетом.