Promegantereon — вимерлий рід махайродонтів з міоцену Європи. Це один із найстаріших видів махайродонтових кішок в Smilodontini, він вважається предком Megantereon та Smilodon.
![]()
Період існування: міоцен
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Tartarocyon
Tartarocyon — рід гігантських хижаків з родини Amphicyonidae, відомий з пізнього середнього міоцену Франції. Типовий і єдиний вид— Tartarocyon cazanavei.
Acrophyseter
Acrophyseter — рід вимерлих кашалотів, який жив у пізньому міоцені біля узбережжя Перу і включає два види: A. deinodon і A. robustus. Це частина групи кашалотів, що були пристосованими для полювання на велику здобич та мали для цього спільні адаптації, як-от глибоко вкорінені та товсті зуби. Acrophyseter був завдовжки 3,9–4,3 метри, що робило його найменшим хижим кашалотом. Завдяки своїй короткій загостреній морді та міцним вигнутим переднім зубам він, ймовірно, харчувався великими морськими хребетними свого часу, такими як тюлені та інші кити.
Discokeryx
Discokeryx — вимерлий рід парнокопитних, можливо, споріднений сучасним жирафам і окапі. D. xiezhi існував у період раннього міоцену, 17–16,9 мільйонів років тому. Скам’янілі рештки цієї тварини були виявлені в формації Халамагай, розташованій на північному заході Китаю.
Merycoidodon
Merycoidodon — вимерлий рід травоїдних парнокопитних родини Merycoidodontidae, більш відомий під назвою Oreodon. Він був ендемічним для Північної Америки в період від середнього еоцену до середнього міоцену (46-16 млн років тому) та існував приблизно 30 мільйонів років.
Hoplitomeryx
Hoplitomeryx — рід викопних ремиґаючих (Cervimorpha) парнокопитних, що мешкали в пізньому міоцені та ранньому пліоцені на островах на території сучасної південно-східної (можливо також центральної) Італії. Різні сучасні дослідники налічують у цьому роді від чотирьох до шести видів.
Tsaidamotherium
Tsaidamotherium — вимерлий рід парнокопитних з підродини козлових (Caprinae) родини бикові (Bovidae). Відомий із пізнього міоцену Тибетського плато Північно-Західного Китаю. Обидва відомі види незвичайні тим, що роги мають різний розмір: серцевина лівого рогу в кілька разів менша серцевини правого рога. Хоча спочатку вважалося, що він належить до триби Ovibovini, близької до вівцебика (Ovibos moschatus), однак дослідження 2022 року розглядає Tsaidamotherium як представника жирафових родини Prolibytheriidae разом з Prolibytherium і Discokeryx.
Bathyergoides
Bathyergoides — вимерлий рід гризунів з Африки, який вважається спорідненим із сучасними землекоповими (Bathyergidae). Це єдиний представник родини Bathyergoididae. Скам’янілості Bathyergoides neotertiarius були знайдені в ранньоміоценовій формації Елізабет-Бей у Намібії.
Annakacygna
Annakacygna — рід нелітаючих морських лебедів з міоцену Японії. Названий у 2022 році, Annakacygna демонструє ряд унікальних адаптацій, які відрізняють його від будь-якого іншого відомого лебедя, включаючи живлення завдяки фільтрації, дуже рухливий хвіст і крила, які, ймовірно, створювали колиску для дитинчат, подібно до сучасних лебедів-шипунів. Крім того, він міг використовувати як крила, так і хвіст для демонстрації. Відомо два види: A. hajimei, розміром приблизно з чорного лебедя, і A. yoshiiensis, який перевищував лебедя-шипуна як за розміром, так і за вагою.
Megalictis
Megalictis – це вимерлий рід великих хижих куницевих, які існували в Північній Америці під час «котячого розриву» в період міоцену. Він, як вважають, був схожий на велику росомаху з масою тіла до 60 кг.