Pampatherium — вимерлий рід неповнозубих (Xenarthra), що жив в Америці в плейстоцені. Деякі види вимерли прямо на межі плейстоцену і голоцену.
![]()
Період існування: голоцен
Почався 11 700 років тому і продовжується досі.
Впродовж голоцену суша і моря набули сучасних контурів, склалися географічні зони, сформувалися заплавні тераси річок і торфовища. Кінець останнього льодовикового періоду. Тваринний та рослинний світ не встиг значно еволюціонувати за порівняно короткий період голоцену, але мали місце значні зрушення у ареалах рослин і тварин. Низка великих тварин, включаючи мамутів і мастодонтів, саблезубих котів, на кшталт Smilodon й Homotherium, і велетенських лінивців, зникли в кінці плейстоцену і початку голоцену. Виникнення цивілізацій.
Panochthus
Panochthus — рід гігантських викопних броненосців з підродини Glyptodontinae, що мешкали в пліоцені — голоцені (3,6—0,01 млн років тому) на території сучасних Аргентини, Болівії, Бразилії, Парагваю та Уругваю. Найчисленніший, за видовою різноманітністю, рід з Glyptodontinae. Вимерли між 12 і 5 тис. років тому.
Gigantohierax
Gigantohierax – вимерлий рід яструбів з родини яструбові (Accipitridae), відомий з печерних відкладень голоценового віку на Кубі. В рамках роду виділяють два види: Gigantohierax suarezi та Gigantohierax itchei.
Hoplodactylus delcourti
Hoplodactylus delcourti – вимерлий вид ящірок та найбільший з усіх відомих геконів. Його довжина без хвоста складала 370мм, а загальна довжина (включаючи хвіст) щонайменше 600 мм. З наукової точки зору він відомий лише з одного опудала, що було знайдене без етикетки в музеї у Франції. Походження зразка невідоме: були запропоновані Нова Зеландія та Нова Каледонія. Існує думка, що Hoplodactylus delcourti є kawekaweau, твариною з міфології маорі, хоча ця ідея і є дискусійною.
Palaeolama
Палеолама (Palaeolama, букв. «давня лама») — вимерлий рід верблюжих (Camelidae) із триби Lamini, який існував з пізнього пліоцену до раннього голоцену (від 1,8 до 0,011 млн років). Його ареал простягався від Північної Америки до міжтропічного регіону Південної Америки.
Megalenhydris
Megalenhydris barbaricina — вид гігантських видр, що походить з пізнього плейстоцену Сардинії. Він відомий з єдиного скелета, знайденого в Гротта ді Іспініголі поблизу Доргалі, і був описаний у 1987 році. Цей вид є одним із чотирьох вимерлих видів видр з Сардинії. Інші – Algarolutra majori, Lutra castiglionis і Sardolutra ichnusae. Megalenhydris був великою твариною та досягав значно більшого розміру, ніж інші види. Будова зубів вказує на харчування молюсками та/або ракоподібними. Особливою характеристикою виду є сплощення кількох перших хвостових хребців (решта хвостових хребців не відомі). Це може вказувати на злегка приплеснутий хвіст.
Dexteria
Dexteria floridana — вимерлий вид ракоподібних з ряду голі зяброногі (Anostraca) родини Chirocephalidae, єдиний вид роду Dexteria. Він був ендеміком Флориди, де він був відомий з єдиного ставка, на південь від Гейнсвілля.
Leithia
Leithia — це рід вимерлих гігантських сонь із середземноморських островів Мальта та Сицилія. Рід вважається прикладом острівного гігантизму.
Campsicnemus mirabilis
Campsicnemus mirabilis (раніше Emperoptera mirabilis) — вимерлий вид мух родини Dolichopodidae, що був ендеміком Гавайських островів. Це одна з багатьох незвичайних нелітаючих мух, які мешкають на островах. Невідомо, чи був він деревним, більшість екземплярів було знайдено в листовій підстилці.
Talpanas lippa
Talpanas lippa — вимерлий вид качок. Вперше він був описаний Ендрю Н. Іванюком (Andrew N. Iwaniuk), Сторрсом Л. Олсоном (Storrs L. Olson) та Хелен Ф. Джеймс (Helen F. James) у журналі Zootaxa у листопаді 2009 року. Це єдиний відомий представник роду Talpanas. Птах був ендеміком гавайського острова Кауаї, де викопні рештки були виявлені в печері Макаувахі, Маха’улепу. Вік кісток становить приблизно 6000 років (близько 4050 року до нашої ери).