Megateuthis 🦤 Вимерлий світ

Megateuthis gigantea – один з найбільших відомих видів белемнітів. Довжина ростра (частина внутрішньої раковини) M. gigantea, який був знайдений в середньоюрських відкладеннях Європі та Азії, досягала 46 см, а загальна довжина тіла цієї тварини могла доходити до 3 м.

Белемніти нагадували виглядом і будовою сучасних кальмарів. Ближче до заднього кінця тіла містилися трикутні плавці. Молюски мали внутрішній вкритий мантією скелет, викопні рештки якого часто зустрічаються у породах мезозойської ери. Цей скелет складався з фрагмокону (багатокамерної арагонітової черепашки, що у белемнітів мала вигляд маленького прямого конуса), ростра (rostrum — масивної кальцитової структури, що охоплювала фрагмокон ззаду) та проостракуму — довгого виросту фрагмокону спереду, що являв собою рудимент верхньої стінки передньої камери. В найбільшій камері фрагмокона містилося тіло молюска, а всі інші камери були, ймовірно, наповнені газом і сполучалися з тілом сифоном, що пронизував його поблизу черевної сторони. Ростр міг як міститися глибоко всередині тіла, так і покриватися лише тонким шаром шкіри. В останньому випадку він мав у деяких видів яскраве забарвлення.

У викопному стані ростр зберігається часто, фрагмокон — рідко, проостракум — дуже рідко. Також відомі знахідки фосфатних гачків (оніхітів), що містилися на щупальцях белемнітів, слугуючи для утримання здобичі. Кожне щупальце мало по 30-50 гачків. Припускається, що в белемнітів вони розвинулися з чутливих відростків присосок, а не самих присосок, як у кальмарів.

Ростри Megateuthis великі (середні розміри 20-25 см, до 50 см), від субциліндричних до майже конічних. Перетин овальний, значно здавлений з боків. На задньому кінці – зморшки і борозенки, одна черевна і зазвичай дві пари більш виражених спинно-бічних. Альвеола до ¼ довжини ростра.

У книзі Аркадія і Бориса Стругацьких «Казка про Трійку» фігурує балакучий мегатевтіс Спиридон. Тут він помилково названий кальмаром.

Скам’янілості

Джерела

Поширити