Pachyaena — рід міцно складених, відносно коротконогих мезоніхід, ранньокайнозойських ссавців, які еволюціонували до появи сучасних копитних або хижаків і поєднували в собі характеристики, подібні до тих і інших.
![]()
Період існування: еоцен
56,0–33,9 млн років тому.
Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ і ETM-2) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азола (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез.
У другій половині віку – помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з’являються перші злакові трави. Антарктида знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев’єрський орогенези Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський в Егейському морі в Європі.
Lessiniabatis
Lessiniabatis — вимерлий рід дуже незвичайних скатів з раннього еоцену Італії. Він складається з одного виду, L. aenigmatica. Відомий за трьома зразками, один з яких майже цілий, зі знаменитого лагерштетта Монте-Болька.
Ferussina
Ferussina — вимерлий рід наземних черевоногих молюсків описаний в 1827 році. Представники роду відомі від середнього еоцену до верхнього олігоцену Франції, Німеччини, північної Італії та Швейцарії. Ще один сумнівний запис походить з, імовірно, нижнього міоцену на півдні Франції (Degrance-Touzin 1892). У 2023 році новий вид, Ferussina petofiana, описаний з маастрихту Румунії.
Eomortoniellus
Eomortoniellus — рід прямокрилих з родини Tettigoniidae. Рештки відомі з еоцену Європу. Рештки Eomortoniellus handlirschi, досліджені в 2023 році, допомогли краще зрозуміти еволюцію слуху в справжніх коників.
Enchodus
Enchodus — вимерлий рід авлоподібних променеперих риб, споріднених з рибами з роду Alepisaurus та ящероголовими (Synodontidae) рибами. Види Enchodus процвітали протягом пізньої крейди і пережили крейдово-палеогенове вимирання, проіснувавши до пізнього еоцену.
Hoplophoneus
Hoplophoneus — вимерлий рід родини Nimravidae, ендемічний для Північної Америки в епоху пізнього еоцену — раннього олігоцену (35-29 млн. років тому), що існував приблизно 6 мільйонів років.
Asterotrygon
Asterotrygon — вимерлий рід скатів з еоценової формації Грін-Рівер у Вайомінгу. Кілька повних скелетів, що представляють молодих та дорослих самців і самок, були знайдені у викопних відкладах формації кінця раннього еоцену. Типовий і єдиний вид, A. maloneyi, був названий у 2004 році на основі цих скам’янілостей. З формації також відомий ще один скат — Heliobatis.
Septencoracias
Septencoracias — вимерлий рід птахів, споріднений з сучасними сиворакшовими та іншими Coraciiformes, такими як зимородки, бджолоїдки, момоти і тоди. Включає один вид — Septencoracias morsensis, знайдений у Данії (Fur Formation). Знахідка датується іпрським віком нижнього еоцену, приблизно 54 мільйони років тому. Septencoracias є одним з найдавніших відомих представників Coraciiformes, надаючи уявлення про найбільш ранню радіацію цієї групи.
Numidotherium
Numidotherium — вимерлий рід ранніх хоботних, відкритий у 1984 році, що жив у середньому еоцені Північної Африки, близько 46 мільйонів років тому. Його зріст у плечах становив близько 90-100 см, а вага — близько 250-300 кг.
Gobiatherium
Gobiatherium — один з останніх уінтатеріїв, що мешкав у Монголії в середньому еоцені. На відміну від своїх північноамериканських родичів, Uintatherium або Eobasileus, Gobiatherium не мав ні вузлуватих рогів, ні навіть іклів. Натомість він мав збільшені вилиці та майже сферичну морду.