Повернемо вимерлих тварин до життя
Dasyatis manuelcamposi — вимерлий вид хрящових риб родини хвостоколових (Dasyatidae), відомий лише за викопними рештками зубів з відкладень верхнього міоцену Чилі. Вид був описаний у 2025 році групою чилійських та іноземних палеоіхтіологів на чолі з Хайме Вільяфанья (Jaime A. Villafaña).
Pochitaserra — вимерлий рід пилконосих акул із родини Pristiophoridae. Він був виявлений у формації Баїя-Інглеса в Чилі, а названий на честь персонажа Почіти з манги «Chainsaw Man» авторства Тацукі Фудзімото (Tatsuki Fujimoto). Це монотипний таксон, представлений типовим видом Pochitaserra patriciacanalae.
Physogaleus — вимерлий рід невеликих сірих акул, що існували з пізнього палеоцену до міоцену. Типовий вид — Physogaleus secundus, описаний у 1876 році.
Thrinacodus — вимерлий рід базальних пластинозябрових, що жив по всьому світу з пізнього девону до нижнього карбону. Типовим видом є Thrinacodus nanus.
Apolithabatis — вимерлий рід спатобатідних скатів з пізньоюрської (кімеріджської) формації Торлейт (архіпелаг Зольнхофен) у Німеччині. Рід містить єдиний вид, A. seioma, відомий за єдиним повним, добре збереженим екземпляром.
Antarctilamna — вимерлий рід хрящових риб девонського періоду, з типовим видом Antarctilamna prisca відомим з Південно-Східної Австралії та Антарктиди. Пізніше був описаний новий вид — Antarctilamna ultima з ферми Ватерлоо в Південній Африці.
Parvodus — вимерлий рід гібодонтоподібних акул, відомий з мезозойської ери. Первинне дослідження, яке дало назву роду, вважало дійсними 3 види, які початково були віднесені до Lissodus.
Strophodus — вимерлий рід дурофагових гібодонтів, відомий з тріасу до крейди. Його раніше плутали з Asteracanthus.
Lessiniabatis — вимерлий рід дуже незвичайних скатів з раннього еоцену Італії. Він складається з одного виду, L. aenigmatica. Відомий за трьома зразками, один з яких майже цілий, зі знаменитого лагерштетта Монте-Болька.
Asterotrygon — вимерлий рід скатів з еоценової формації Грін-Рівер у Вайомінгу. Кілька повних скелетів, що представляють молодих та дорослих самців і самок, були знайдені у викопних відкладах формації кінця раннього еоцену. Типовий і єдиний вид, A. maloneyi, був названий у 2004 році на основі цих скам’янілостей. З формації також відомий ще один скат — Heliobatis.