Tametara — вимерлий рід пра-змій, відомий із пізньокрейдяних (сантонсько-кампанських) відкладень формації Адамантіна в Бразилії. Рід містить єдиний вид — Tametara mirim, відомий за частковим, збереженим у зчленованому стані, черепом та скелетом. Поряд із Dinilysia, Najash та Sanajeh, Tametara є однією з небагатьох мезозойських змій, що відомі за зчленованими та тривимірними скам’янілостями.
Палеонтологічний матеріал Tametara був виявлений у 2020 році Вільямом Навою (William R. Nava) та Джованною Пайшао (Giovanna M. X. Paixão) на палеонтологічному місці «Хосе Мартін Суарес» (кар’єр Вільяма № 2). Воно являє собою відслонення формації Адамантіна (група Бауру). Ця місцевість розташоване в муніципалітеті Президенте-Пруденте штату Сан-Паулу, Бразилія. Зразок зберігається в Палеонтологічному музеї Марілії, де він зареєстрований під номером MPM 420. Він складається з більшої частини зчленованого тривимірного скелета, включаючи задню частину черепа та нижню щелепу, а також перші 103 хребці хребетного стовпа.
У 2026 році Тіаго Р. Сімоес (Tiago R. Simões) з колегами описали Tametara mirim як новий рід і вид ранніх змій на основі цих скам’янілостей, визначивши MPM 420 як голотип. Родова назва Tametara походить від слова з мови тупі-гуарані, що означає «прикрашений». Вона пов’язана з виразним сагітальним гребенем цього таксону. Видова назва «mirim» — це слово з мови тупі-гуарані, що означає «невеликий за розміром».
Найпомітнішою особливістю Tametara mirim є винятковий рівень збереження черепа, що дозволив дослідникам застосувати високороздільну комп’ютерну томографію (мікро-КТ) для реконструкції головного мозку, черепних нервів і внутрішнього вуха тварини. Це найдетальніша на сьогодні реконструкція будови мозку серед усіх відомих стовбурових змій.
Форма мозку Tametara mirim виявилася відмінною від форми мозку будь-якої іншої відомої як вимерлої, так і сучасної змії. Це свідчить про значно більшу різноманітність будови мозку та, ймовірно, сенсорних здібностей на ранніх етапах еволюції змій, ніж вважалося раніше.
Поєднавши дані про будову мозку з аналізом мікроструктури кісток (метод, що дозволяє визначати спосіб життя тварини за щільністю й товщиною скелета), дослідники дійшли висновку, що Tametara mirim вела риючий спосіб життя.
Кістки даху черепа тварини були потовщені й ущільнені. Ця риса, характерна для тварин, які риють нори «головою вперед», вона незалежно виникала у багатьох лініях риючих ящірок для зміцнення черепа проти навантажень під час риття. Відновлена цифрова модель мозку показала зменшені зорові центри та спрощений передній мозок, що також вказує на підземний спосіб життя з обмеженою роллю зору.
Ці висновки різко контрастують із результатами аналогічного аналізу іншої відомої стовбурової змії — Dinilysia patagonica з Аргентини. Будова її мозку та кісток, навпаки, вказує на наземний, а не риючий спосіб життя.
Понад століття серед палеонтологів точилася дискусія щодо середовища, в якому виникли перші змії: чи заселили вони водне середовище (подібно до вугра), чи жили на поверхні землі серед рослинності, чи перейшли до риючого способу життя під землею, подібно до сучасних сліпунів. Ця дискусія ускладнювалася вкрай обмеженою кількістю відомих скам’янілостей — науці відомо менш як десять скелетів ранніх змій цього періоду.
Порівняння Tametara mirim і Dinilysia patagonica, двох найдавніших змій, будову мозку яких можна вивчити з такою деталізацією, показало, що вже на ранніх етапах еволюції змії не були екологічно однорідними. Замість походження від єдиного предка з одним усталеним способом життя, різні лінії ранніх змій, вочевидь, незалежно освоювали риючий, наземний і, можливо, навіть водний спосіб життя, причому це відбувалося паралельно протягом десятків мільйонів років до появи груп сучасних змій.
Скам’янілості
