Taeniolabis — рід вимерлих ссавців із родини Taeniolabididae ряду багатогорбкозубових (Multituberculata). Жили за часів палеоценової епохи (66,0-63,3 млн років тому) на території сучасних США та Канади.
![]()
Mammalia
Phosphatherium
Phosphatherium – рід хоботних ссавців із родини нумідотерієвих (Numidotheriidae), який існував у кінці палеоцену на території Марокко. Це найстаріший з відомих на сьогодні великих ссавців Африки та, одночасно, він є і одним з найпримітивніших представників (разом з Eritherium) хоботних. Насамперед, Phosphatherium відомий за зубною кісткою та фрагментарним матеріалом з фосфатного кар’єру в афро-аравійській провінції, знахідки датуються кінцем палеоцену. Згодом його рештки виявлено і в ранньоеоценових відкладах.
Hadrokirus
Hadrokirus martini – це вимерлий вид справжніх тюленів (Phocidae), що мешкав на узбережжі Перу близько 6 мільйонів років тому (пізній міоцен – ранній пліоцен). Він був знайдений у формації Піско разом з іншими морськими тваринами, такими як ракоподібні, акулі, прибережні птиці, кити та морські лінивці.
Palaeosinopa
Palaeosinopa – вимерлий рід плацентарних ссавців, що належать до родини Pantolestidae, існували з палеоцену по еоцен (від 56,8 до 48,6 мільйонів років тому). Вели напівводний спосіб життя. Їх раціон складався з водних і напівводних організмів. Викопні кістки Palaeosinopa знайдені в палеоценових відкладах на території США в штатах Монтана і Вайомінг, а також Канади (Саскачеван). Еоценові представники роду відомі з Бельгії, Канади (Північно-Західні території), Франції, Сполученого Королівства, США (штати Колорадо, Міссісіпі, Північна Дакота, Вірджинія, Вайомінг).
Odobenocetops
Odobenocetops – рід вимерлих ссавців з підряду зубастих китів, єдиний у родині Odobenocetopsidae. Викопні рештки знайдені на території Перу та Чилі у верхньоміоценових (11,62-5,33 млн років тому) відкладах. Відрізнялися своїми незвичайними іклами.
Megalenhydris
Megalenhydris barbaricina — вид гігантських видр, що походить з пізнього плейстоцену Сардинії. Він відомий з єдиного скелета, знайденого в Гротта ді Іспініголі поблизу Доргалі, і був описаний у 1987 році. Цей вид є одним із чотирьох вимерлих видів видр з Сардинії. Інші – Algarolutra majori, Lutra castiglionis і Sardolutra ichnusae. Megalenhydris був великою твариною та досягав значно більшого розміру, ніж інші види. Будова зубів вказує на харчування молюсками та/або ракоподібними. Особливою характеристикою виду є сплощення кількох перших хвостових хребців (решта хвостових хребців не відомі). Це може вказувати на злегка приплеснутий хвіст.
Arktocara
Arktocara – вимерлий рід річкових дельфінів з олігоценової епохи Аляски, що містить один вид – A. yakataga. Він був виявлений у пластах віком 25 мільйонів років близько 60-ї паралелі північної широти, що робить його, мабуть, найстарішим відомим представником краун-групи зубастих китів і найпівнічнішим виявленим річковим дельфіном. Він був членом нині вимерлої родини Allodelphinidae, разом з родами Allodelphis, Goedertius, Ninjadelphis та Zarhinocetus.
Leithia
Leithia — це рід вимерлих гігантських сонь із середземноморських островів Мальта та Сицилія. Рід вважається прикладом острівного гігантизму.
Arvernoceros
Arvernoceros — вимерлий парнокопитний ссавець, що належить до оленевих (Cervidae). Він жив між верхнім пліоценом і нижнім плейстоценом (близько 3,2 – 1,2 мільйона років тому), а його викопні рештки були знайдені в Європі та Азії.
Magallanodon
Magallanodon baikashkenke — викопний вид примітивних ссавців з клади гондванатеріїв (Gondwanatheria). Існував наприкінці крейди (72-68 млн років тому). Це перший мезозойський ссавець, відомий з Чилі.