Odobenocetops 🦤 Вимерлий світ

Odobenocetops – рід вимерлих ссавців з підряду зубастих китів, єдиний у родині Odobenocetopsidae. Викопні рештки знайдені на території Перу та Чилі у верхньоміоценових (11,62-5,33 млн років тому) відкладах. Відрізнялися своїми незвичайними іклами.

Родова назва Odobenocetops походить від грецьких слів odon, «зуб», і baino, «ходити» та латинських cetus, «кит», і ops, «подібний», що означає «китоподібний, який ніби ходить на зубах», але також відсилається до схожості на моржа (Odobenus).

Odobenocetops був раннім членом надродини дельфінів, більш близьким до нарвалів (лат. Monodon monoceros), ніж до дельфінів, з бивнями спрямованими назад. Він мав близько 2,1 м у довжинуі важив від 150 до 650 кг. З будови шиї видно, що вона була дуже гнучкою і тварина могла повернути голову більш ніж на 90 °. Це, у поєднанні з широкою мордою, схожою на морду моржа, свідчить про те, що харчувався Odobenocetops поблизу дна, де він шукав молюсків і висмоктував їх із раковини сильним язиком.

Представники роду зовні були схожими на нарвала (лат. Monodon monoceros). Передбачається, що Odobenocetops був завдовжки близько 2,1 м і важив від 150 до 600 кг.

Можливо, найнесподіванішим відкриттям стало те, що у самця виду O. leptodon один бивень був суттєво довшим за інший. Оскільки відомий лише один череп самця O. leptodon, не можна стверджувати, що так було у всіх самців цього виду. Бивень, що був дуже тендітним, ймовірно, розташовувався паралельно до тулуба. Він міг використовуватися для пошуку їжі як орган чуття, схоже до бивнів сучасних нарвалів. Хоча Odobenocetops і пов’язаний з нарвалами, але ці бивні є результатом конвергентної еволюції.

Стадо *Odobenocetops* шукає молюсків у внутрішніх морях Перу міоцену, стежачи за їх спинами через постійну загрозу від *Megalodon*.

В рід включають 2 вимерлих види: Odobenocetops leptodon та Odobenocetops peruvianus.

Голотип молодшого виду O. leptodon був знайдений з обома бивнями in situ, правий – довжиною 1,35 метра, а лівий бивень мав лише 25 сантиметрів в довжину, але його кінчик був відломаним. Череп O. leptodon відрізняється від черепу O. peruvianus відсутністю передщелепного отвору та наявністю дорсальної ямки на передщелепній кістці. Ця ямка свідчить про наявність “дині” (лобно-жирової виступ, що дозволяє сучасним китоподібним ефективно використовувати ехолокацію) у O. leptodon, у O. peruvianus цей орган відсутній, або сильно зменшений . З іншого боку, очниці у O. leptodon мають передній край, який лише злегка увігнутий, тоді як у O. peruvianus він мав глибоку виїмку, це свідчить про те, що O. peruvianus використовував бінокулярний зір.

*Thalassocnus yaucensis* і *Odobenocetops*.

Аналіз кісток шиї обох видів свідчать про те, що Odobenocetops плавав із зігнутою вентрально головою, що, що орієнтувало довгий правий бивень самців паралельно тілу та дозволяло O. leptodon сповна використовувати свій бінокулярний зір.

Скам’янілості

Череп самки *O. peruvianus* з Національного музею природознавства (Париж).

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter