Phosphatherium — хоботний з палеоцену 🦤 Вимерлий світ

Phosphatherium – рід хоботних ссавців із родини нумідотерієвих (Numidotheriidae), який існував у кінці палеоцену на території Марокко. Це найстаріший з відомих на сьогодні великих ссавців Африки та, одночасно, він є і одним з найпримітивніших представників (разом з Eritherium) хоботних. Насамперед, Phosphatherium відомий за зубною кісткою та фрагментарним матеріалом з фосфатного кар’єру в афро-аравійській провінції, знахідки датуються кінцем палеоцену. Згодом його рештки виявлено і в ранньоеоценових відкладах.

Голова P. escuillei виглядала досить плоскою, в першу чергу завдяки низькому черепу з довгим прямим спинним профілем. Сам череп був досить непропорційним, він складався з подовженої черепної області та досить короткої морди. Сагітальний гребінь охоплює майже половину довжини черепа. Носова порожнина висока і широка, що говорить про велику морду за життя. На додаток до індивідуальних відмінностей деякі особливості будови Phosphatherium — такі, як верхньощелепна (підочнична область) показують помітну мінливість, пов’язану зі статевим диморфізмом.

Хоботу в Phosphatherium не було. Зубні ряди простягаються приблизно до 45% загальної довжини черепа. Зубні структури свідчать про те, що P. escuillei був гетеродонтом, тобто він мав більш ніж один тип морфології зубів. Така гетеродонтність дозволяє припустити, що ця тварина, на відміну від пізніших хоботних, могла бути всеїдною. Деякі особливості будови зубів і структур щелепи P. escuilliei також мають помітну варіацію пов’язану зі статевим диморфізмом. Це свідчить про фізіологічні відмінності між самцями та самками, що в кінцевому підсумку говорить і про відмінності в поведінці.

Зубний ряд досягав довжини 8 см, займаючи трохи менше половини довжини черепа. У верхній щелепі другий різець (I2) був збільшеним і конічної форми та був перпендикулярним до кістки. На нижній щелепі, навпаки, перший різець (I1) показував чітке збільшення. Проте обидва зуби ще не формували справжніх бивнів. Передній зубний ряд не мав зімкнутого ряду зубів, на верхній щелепі була додаткова невелика діастема за першим премоляром. Премоляри в цілому були досить просто побудовані і не дуже моляризовані, тобто вони майже не нагадували моляри. Вони мали білофодонтну структуру з двома чітко сформованими поперечними емалевими валиками. Проте крайній задній моляр нижньої щелепи мав третій емалевий валик. Загалом, зуби були брахіодонтними.

Перші знахідки, ймовірно, були зроблені дилером скам’янілостей на початку 1990-х років з невідомого місця. Два фрагменти верхньої щелепи були вкриті фосфатом, а підготовка знахідок виявила зуб викопної акули, що датувався пізнім палеоценом, це таким чином підтверджує давній вік знахідок. Голотип (номер MNHN PM2) складається з правої верхньої частини щелепи з двома останніми премолярами та першими двома молярами (від P3 до M2). Зараз він знаходиться в Національному музеї природи в Парижі. Перший науковий опис провели Еммануель Гербрант (Emmanuel Gheerbrant) з колегами в 1996 році. Назва Phosphatherium складається з грецьких слів φωςφορος (phosphoros «світлоносний») і θηρίον ( thērion «тварина») і вказує на те, що він зберігся у фосфатовмісних відкладах. Єдиний відомий вид — Phosphatherium escuilliei. Видова назва escuilliei вшановує людину, котра знайшла типові скам’янілості, Франсуа Ескюйє (François Escuillié). Перший опис значною мірою обмежувався ознаками зубів, більш розширений опис відомого на той час матеріалу був опублікований лише через два роки.

Перші знахідки викопних решток були здійснені в північно-східній частині басейну Улед-Абдун у фосфатовмісному шарі. Однак вони включали лише дві фрагментовані верхні щелепи для яких не було відомим точне місцезнаходження. Подальші та набагато більші знахідки були виявлені на початку 2000-х років у тому ж басейні в районі Гранд-Дауї. Вони складаються з численних фрагментів черепа, нижньої щелепи та деяких елементів кінцівок. Інші дуже ранні хоботні відомі з тієї ж області, це споріднені Eritherium і Daouitherium.

Це один із найстаріших і найменших представників хоботних, з орієнтовною висотою до плеча близько 30 сантиметрів і масою тіла 17 кілограмів. Як і його пізніший родич, Moeritherium, ця тварина, ймовірно, була напівводною, харчувалася водними рослинами та нагадувала маленького тапіра. Обидві тварини входять до родини Numidotheriidae разом з Numidotherium.

Відкриття Phosphatherium в кінцевому підсумку допомогло посилити гіпотезу про африканське походження хоботних і дати уявлення про радіацію сучасних груп плацентарних ссавців.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter