Повернемо вимерлих тварин до життя
Eucladoceros (по-грецьки «добре розгалужений ріг») або кущовий олень — вимерлий рід оленів, скам’янілості якого були виявлені в Європі, на Близькому Сході та в Центральній Азії. Цей рід був офіційно описаний Х’ю Фальконером (Hugh Falconer) у 1868 році.
Valdoraptor (що означає «грабіжник з Вілдена») — рід ранньокрейдових динозаврів-теропод. Він відомий лише з кісток ніг, що були знайдені в Англії. Голотип, BMNH R2559 (невірно наведений Оуеном як BMNH R2556), був знайдений поблизу Кукфілда в шарах піщаної формації Танбрідж-Уеллс, що датуються пізнім валанжином. Цей екземпляр пошкоджений без частин верхнього та нижнього кінців. Він має збережену довжину 215 міліметрів і орієнтовну довжину 240 міліметрів. Цей рід є палеонтологічно значущим, оскільки він є першим зразком орнітомімозавра, відомим з Англії, та найранішим відомим на сьогодні орнітомімозавром.
Ningchengopterus — рід птеродактилоїдних птерозаврів з раннього крейдяного періоду (аптський вік). Його викопні рештки були знайдені в формації Ісянь на території сучасного Китаю.
Bandringa — вимерлий рід пластинозябрових (Elasmobranchii) хрящових риб, відомий з пенсільванського підперіоду кам’яновугільного періоду, який був частиною монотипної родини Bandringidae. На сьогодні відомий один вид – B. rayi, описаний у 1969 році. Він відомий з винятково збережених особин, знайдених у Мазон-Крік Лагерштетт, штат Іллінойс, що датуються пізнім московським ярусом.
Tototlmimus — рід орнітомімових динозаврів. Рештки знайдені у відкладеннях пізньої крейди формації Packard Shale, штат Сонора, Мексика.
Rinchenia — рід овірапторидних динозаврів з пізньої крейди формації Немегт у Монголії. Типовий (і єдиний відомий) вид, Rinchenia mongoliensis, що спочатку був класифікований як вид в межах роду Oviraptor. У 1986 році Рінчен Барсболд (Rinchen Barsbold) назвав його Oviraptor mongoliensis. У 1997 році Барсболд провів повторне дослідження, котре виявило досить значні відмінності, достатні, щоб створити новий рід. Назву Rinchenia (на честь Рінчена Барсболда) придумав сам Барсболд у 1997 році, хоча він не описав її в деталях, і назва залишалася nomen nudum, поки не була використана Осмольською (Osmólska) з колегами у 2004 році.
Diegoaelurus («кіт з Сан-Дієго») — вимерлий рід ссавців з вимерлої підродини Machaeroidinae у вимерлій родині Oxyaenidae. Цей рід наразі містить лише один вид Diegoaelurus vanvalkenburghae, знайдений у формації Сантьяго в Каліфорнії. Цей ссавець жив в епоху середнього еоцену, приблизно, між 46,2 і 39,7 мільйонів років тому.
Paracrax («близький до кракса») — рід вимерлих північноамериканських нелітаючих птахів пов’язаних з сучасними каріамами і вимерлими фороракосами (Phorusrhacidae). Належить до родини Bathornithidae (хоча деякі дослідження зближують його з сучасними каріамами або виносять за рамки ряду Cariamiformes). Paracrax — спеціалізований член цієї групи, бігаючий м’ясоїдний птах, як і його родичі з Південної Америки. Деякі види досягали величезних розмірів. Відомі з олігоцену.
Monquirasaurus — це монотипний рід гігантських пліозавридів з крейдової формації Paja в Колумбії. Він містить один вид, M. boyacensis, раніше відомий як Kronosaurus boyacensis.
Ignacius — рід вимерлих ссавців ранньої кайнозойської ери (62-33 млн років).Найдавніші відомі зразки Ignacius походять з формації Форт-Юніон, штат Вайомінг, а останній відомий зразок Ignacius був знайдений у Медисін-Поул-Хіллс (формація Чадрон) у Північній Дакоті. Ignacius — один із десяти родів родини Paromomyidae, це найдовготриваліша родина плезіадапіформ, яка існувала приблизно 30 млн років у епохи палеоцену та еоцену. Аналіз посткраніальних скам’янілостей, проведений палеонтологами, свідчить про те, що представники родини Paromomyidae, включаючи рід Ignacius, швидше за все, були пристосованими до життя на деревах.