Eucladoceros 🦤 Вимерлий світ

Eucladoceros (по-грецьки «добре розгалужений ріг») або кущовий олень — вимерлий рід оленів, скам’янілості якого були виявлені в Європі, на Близькому Сході та в Центральній Азії. Цей рід був офіційно описаний Х’ю Фальконером (Hugh Falconer) у 1868 році.

Eucladoceros був великим оленем, який досягав 2,5 метра в довжину і був приблизно 1,8 метра заввишки в плечах, лише трохи менше, ніж сучасний лось. Він мав вражаючий набір рогів, які розділялися на дванадцять зубців на ніжці і мали до 1,7 метра в ширину.

Найбільш відмінною рисою Eucladoceros були його гребінчасті роги, особливо у E. ctenoides. E. dicranios є найбільш розвиненим видом роду, з дихотомічним розгалуженням кожного зубця рогів. Eucladoceros був першим родом оленів з високорозвиненими рогами. Однак форма його черепа та морфологія зубів залишалися примітивними, як у замбара індійського (Rusa unicolor).

Перша знахідка (E. dicranios) була здійснена в 1841 році флорентійським природознавцем Філіппо Несті (Filippo Nesti), директором «Museo di Storia Naturale di Firenze» («Музею природної історії Флоренції»). Найдавніший вид Eucladoceros був описаний з раннього пліоцену Китаю. Найбільш численні викопні рештки Eucladoceros походять з раннього плейстоцену Європи та Китаю.

Систематика європейських форм заплутана і повідомляється аж про дванадцять погано визначених видів. Більшість назв цих видів є синонімами, і на даний момент визнано лише два-три хороших види: E. dicranios з Англії, Італії та Приазов’я; E. ctenoides з Греції, Італії, Франції, Іспанії, Нідерландів та Англії; E. teguliensis (старший синонім E. senezensis) з Франції, Нідерландів та Великобританії. Останній вид деякими авторами розглядається як підвид E. ctenoides, оскільки є деякі знахідки (наприклад, із Ceyssaguet, Франція), які демонструють перехідний характер між E. ctenoides та E. teguliensis.