Heterocarinella — вимерлий рід головоногих молюсків родини Turrilitidae, що існував у пізній крейді, під час сантонського віку. Викопні рештки представників роду виявлено на острові Хоккайдо на півночі Японії. Рід був описаний японським палеонтологом Дайсуке Айбою (Daisuke Aiba) у 2026 році. Єдиним відомим видом є Heterocarinella japonica.
Рід Heterocarinella був описаний Дайсуке Айбою у 2026 році в науковій статті, опублікованій у журналі Paleontological Research. Опис ґрунтувався на трьох викопних зразках із районів Хаборо та Котанбецу на північному заході острова Хоккайдо (Японія).
Типовим видом роду є Heterocarinella japonica. Голотип MCM-A1322 походить із відкладів поблизу струмка Мачійоїдзава в районі Хаборо. Ще два зразки, MCM-A1590 і MCM-A2638, визначені як паратипи. Вони зберігаються в колекції Мікасського міського музею (Mikasa City Museum) у Японії.
Представники Heterocarinella мали високу спірально закручену черепашку баштоподібної форми. Її витки щільно прилягали один до одного та зберігали таку форму протягом усього онтогенезу. Черепашка була закручена вліво.
Характерною особливістю роду був поздовжній кіль, розташований на рівні або трохи нижче середини бічної поверхні кожного витка. Він був вертикально асиметричним: верхня частина витка над вершиною кіля мала плавніший вигин, тоді як нижня була крутішою та гострішою. Кіль проходив уздовж витків без переривань звичайними ребрами, за винятком пізньої стадії росту, коли з’являлося подвійне комірцеве ребро, пов’язане зі звуженням черепашки.
Перетин витка мав дещо стиснуту субеліптичну форму. Поверхня черепашки була прикрашена численними близько розташованими ребрами, спрямованими вперед. Сифон, внутрішня трубчаста структура, що з’єднувала камери черепашки, розташовувався поблизу верхнього краю її бічної поверхні. Саме положення сифона є однією з важливих діагностичних ознак родини Turrilitidae.
Два з трьох описаних зразків були знайдені у перевідкладених конкреціях, тому їхнє точне стратиграфічне положення визначали за складом породи, геологічними умовами місцевості та супутніми викопними рештками. Третій зразок раніше був описаний із сантонських відкладів, але його точне місце знахідки невідоме.
Відкриття Heterocarinella japonica має важливе значення для розуміння еволюційної історії родини Turrilitidae. До його опису вважалося, що представники цієї родини існували від середнього альбу до пізнього сеноману, після чого зникають із палеонтологічного літопису.
Знахідка на Хоккайдо засвідчила, що родина збереглася щонайменше до сантонського віку, тобто пережила сеномансько-туронську океанічну безкисневу подію OAE-2, яка спричинила значні зміни морських екосистем.
Автор опису також переглянув систематичне положення роду Tridenticeras, відомого з туронських і коньякських відкладів Європи. Цей рід раніше часто зараховували до родини Nostoceratidae, проте автор запропонував віднести його до Turrilitidae. Однією з підстав для такого перегляду стало положення сифона, характерне для останньої родини.
Скам’янілості
