Повернемо вимерлих тварин до життя
Taowu – рід шаблезубих (Machairodontinae) кішок з раннього плейстоцену Китаю. Названий на честь міфічної істоти, яка була схожа на тигра, але з великими бивнями, Taowu був одним із карликових махайродових, розміром з великого леопарда чи маленького ягуара. Він був тісно пов’язаний з Amphimachairodus, але вважається більш похідним. Типовий вид – Taowu liui.
Megalictis – це вимерлий рід великих хижих куницевих, які існували в Північній Америці під час «котячого розриву» в період міоцену. Він, як вважають, був схожий на велику росомаху з масою тіла до 60 кг.
Yoshi — вимерлий рід шаблезубих махайродових кішок з триби Metailurini. Його скам’янілості були описані з турольських відкладів епохи міоцену на Балканському півострові в 2014 році та зразків з Китаю, які як вважалося належали Metailurus. Родова назва походить від імені домашнього кота головного автора. Рід був описаний як потенційний синонім Metailurus, хоча наразі це важко підтвердити.
Adelphailurus — вимерлий рід шаблезубих кішок з родини Felidae та триби Metailurini, який населяв західну частину Північної Америки протягом міоцену (від 10,3 до 5,33 млн років) nf проіснували приблизно 4,97 мільйонів років.
Protarctos — вимерлий рід ведмедів, які мешкали в Північній Америці в пліоцені. Протарктос був приблизно такого ж розміру, як гімалайський ведмідь (Ursus thibetanus). Вперше він був описаний із зуба, знайденого в Айдахо, більш повні рештки цього виду були знайдені на острові Елсмір, Нунавут, Канада.
Hadrokirus martini – це вимерлий вид справжніх тюленів (Phocidae), що мешкав на узбережжі Перу близько 6 мільйонів років тому (пізній міоцен – ранній пліоцен). Він був знайдений у формації Піско разом з іншими морськими тваринами, такими як ракоподібні, акулі, прибережні птиці, кити та морські лінивці.
Megalenhydris barbaricina — вид гігантських видр, що походить з пізнього плейстоцену Сардинії. Він відомий з єдиного скелета, знайденого в Гротта ді Іспініголі поблизу Доргалі, і був описаний у 1987 році. Цей вид є одним із чотирьох вимерлих видів видр з Сардинії. Інші – Algarolutra majori, Lutra castiglionis і Sardolutra ichnusae. Megalenhydris був великою твариною та досягав значно більшого розміру, ніж інші види. Будова зубів вказує на харчування молюсками та/або ракоподібними. Особливою характеристикою виду є сплощення кількох перших хвостових хребців (решта хвостових хребців не відомі). Це може вказувати на злегка приплеснутий хвіст.
Simocyon («короткомордий пес») – рід вимерлих хижих ссавців із родини Ailuridae (включає сучасну малу панду, Ailurus fulgens). Simocyon, який був приблизно розміром з пуму (Puma concolor), жив у епоху пізнього міоцену та початку пліоцену і був виявлений у Європі, Азії та рідше в Північній Америці (Peigné et al., 2005).
Епіціон (лат. Epicyon, від грец. ἐπι- +κύων «надсобака») – рід вимерлих гігантських псових підродини Borophaginae. Мешкали в міоцені в Північній Америці (6,20 – 5,330 млн. Років тому). Рід містить кілька видів. Типовий вид Epicyon haydeni – найбільший пес всіх часів: висота в холці 90 см.
Allodesmus – вимерлий рід ластоногих відомий від середнього до пізнього міоцену Каліфорнії та Японії, що належить до вимерлої родини ластоногих Desmatophocidae.