Повернемо вимерлих тварин до життя
Semantor — вимерлий напівводний рід родини Semantoridae з пізнього міоцену або раннього пліоцену західної частини Казахстану. Представник гіппаріонової фауни. Типовий та єдиний вид — Semantor macrurus. Назва походить від давньогрецьких слів σημάντωρ (“сигнальник, командир”) і μακρο– + –ουρος (“довгохвостий”).
Valenictus — вимерлий ластоногий ссавець з родини моржевих (Odobenidae). Жив між нижнім пліоценом і нижнім плейстоценом (близько 5 – 1,8 млн років тому), його викопні рештки були знайдені в Північній Америці.
Hoplophoneus — вимерлий рід родини Nimravidae, ендемічний для Північної Америки в епоху пізнього еоцену — раннього олігоцену (35-29 млн. років тому), що існував приблизно 6 мільйонів років.
Pachypanthera — рід вимерлих кішок з триби Pantherinae відомий з міоцену Тайланду. Типовий вид — Pachypanthera piriyai. Представники роду, схоже, були спеціалістами з дурофагії, адаптованими до розгризання кісток.
Xenosmilus — вимерлий рід з клади Machairodontinae, або шаблезубих кішок. Типовий вид — Xenosmilus hodsonae.
Protocyon — вимерлий рід великих псових, ендемічних для Південної та Північної Америки пізнього плейстоцену, що жив від 781 до 12 тисяч років тому.
Huracan — вимерлий рід агріотеринових айлуроподів з неогенового періоду, скам’янілості якого знаходять у Північній Америці та Східній Азії. На відміну від свого сучасного родича гігантської панди (Ailuropoda melanoleuca), яка спеціалізується на бамбуці, Huracan був гіперхижаком, який пристосувався до швидкого пересування.
Eoarctos — вимерлий рід арктоїдних хижаків, відомий від пізнього еоцену до раннього олігоцену Північної Дакоти та Небраски. Представлений кількома рештками, найпомітнішою з яких є майже ідеально збережений скелет великого самця. За статурою і розмірами він був порівнянний з ількою (Pekania pennanti) або невеликим єнотом-полоскуном (Procyon lotor), з приблизною масою тіла 4,3 кг. Він характеризувався різноманітними адаптаціями, які вказують на поєднання наземної і деревної локомоції. Найбільш помітною особливістю Eoarctos є унікальний зубний ряд з масивними премолярами і гіпохижими молярами, а також міцна нижня щелепа. Це вказує на те, що він харчувався здобиччю з твердим панцирем, що, можливо, робить його найдавнішим відомим молюскоїдним хижим (Carnivora).
Pontolis — вимерлий рід великих моржів. До нього належали три види: P. magnus, P. barroni і P. kohnoi. Як і всі ластоногі, Pontolis був масивним водоплавним хижаком. Понтоліси мешкали вздовж тихоокеанського узбережжя Північної Америки біля сучасного західного узбережжя Каліфорнії та Орегону між 11,608 і 5,332 мільйонами років тому, протягом міоцену і пліоцену.
Potamotherium — вимерлий рід хижих ссавців з міоценової епохи Франції та Німеччини. Раніше його відносили до родини куницевих (Mustelidae), але нещодавні дослідження свідчать, що він є примітивним родичем ластоногих.