Sinojapyx — рід викопних двохвостів (Diplura) з надродини Japygoidea, відомий із середньоюрських відкладів Китаю. Містить єдиний вид — Sinojapyx giganteus. Це найбільша з відомих викопних двохвостів: довжина тіла перевищує 5 см. Рід є типовим для родини Sinojapygidae. Рід, вид і родину описано в 2026 році.
Єдиний відомий екземпляр знайшли приблизно 20 років до опису в середньоюрських відкладах місцезнаходження Даохугоу у Внутрішній Монголії (Китай). За десятиліття польових робіт у Даохугоу дослідники переглянули сотні тисяч викопних решток. Попри це, цей зразок досі залишається єдиним двохвостом з цього місцезнаходження.
Таксони опублікувала група дослідників із Китайської академії наук і Валенсійського університету. Стаття вийшла 2026 року в журналі Proceedings of the Royal Society B (Йехао Ван зі співавторами). Старшим автором є Дійін Хуан (Diying Huang) із Нанкінського інституту геології та палеонтології. Дослідження виросло з довготривалої програми інституту щодо походження та еволюції сучасних екосистем, у якій середньоюрська біота Даохугоу є одним із ключових об’єктів.
Дослідники препарували зразок і вивчили його під стереомікроскопом. Вони задокументували за детальними фотографіями будову ротового апарату, щелеп, хвостових кліщів і черевця. Потім порівняли ці ознаки з ознаками сучасних і вимерлих двохвостів та виконали філогенетичний аналіз.
Голотип NIGP205729a, b — особина дорослого самця. Він зберігається в Нанкінському інституті геології та палеонтології.
Назва роду складається з префікса Sino- («китайський», від назви Китаю) і Japyx — назви типового роду родини Japygidae. Рід назви — чоловічий. Видова назва giganteus походить від латинського слова gigante («гігант»). Вона також чоловічого роду.
Тварина гігантських розмірів: довжина тіла понад 5 см, тобто більш ніж удвічі більша за типових сучасних представників Japygoidea (зазвичай менше 2 см). Голова майже трикутна. Ротові органи ектогнатні (відкриті): мандибули міцні, з великими зубцями, лацинії позбавлені гребінчастих пластинок. Нижньощелепні й нижньогубні щупики багатосегментні. Дев’ятий сегмент черевця сильно подовжений. Сегменти VIII–X склеротизовані не більше, ніж решта черевця, а уростерніт X частково зрощений із плевритом. Церки клішнеподібні, рівні за розміром, без зубців і зубчиків.
На відміну від сучасних двохвосток, у яких щелепи повністю сховані в голові, у Sinojapyx giganteus ротові органи були лише частково занурені всередину голови.
Хвостові кліщі симетричні й позбавлені дрібних зубців. Автори розглядають таку будову як перехідну стадію в еволюції церків Japygoidea, групи двохвосток зі спеціалізованими задніми кліщами.
Частково відкриті ротові органи Sinojapyx giganteus ставлять під сумнів традиційне уявлення, за яким відкрите розташування щелеп було ознакою лише Insecta. За цим уявленням, три групи шестиногих зі схованим ротовим апаратом (Protura, Collembola і Diplura) успадкували цю ознаку від спільного предка. Автори пропонують іншу гіпотезу. Спільний предок усіх шестиногих мав відкриті ротові органи, а занурення щелеп у голову відбулося в безсяжкових, ногохвісток і двохвостів незалежно. Будова церків знахідки також показує, як чутливі придатки могли поступово перетворитися на спеціалізоване знаряддя полювання.
Місцезнаходження Даохугоу відоме середньоюрською біотою віком близько 165 млн років. Раніше звідти описали одних із найдавніших відомих бліх, ембій і мантофазматидів.
За потужними щелепами та міцними хвостовими кліщами автори припускають, що Sinojapyx giganteus був одним із верховних хижаків ґрунтової екосистеми юрського періоду.
Скам’янілості
(A) Контрпластина, внутрішній вигляд з дорсальної сторони. (B) Фрагмент, внутрішній вигляд з вентральної сторони. (C) Малюнок, виконаний на основі пластини з урахуванням контрпластини; масштабна лінія — 5 мм.