Garamaudo — вимерлий рід тетизавринових мозазаврів, знайдений у породах пізнього крейдового періоду (сантон) у Франції. Рід містить єдиний вид — Garamaudo bauciensis, про який відомо з фрагментарних решток щонайменше чотирьох особин. Він мешкав у прісноводному середовищі й, ймовірно, не мав веслоподібних плавців, характерних для більш розвинених мозазавридів.
Палеонтологічний матеріал Garamaudo було виявлено у відслоненнях басейну Екс-ан-Прованс у місті Бук-Бель-Ер, департамент Буш-дю-Рон, на південному сході Франції. У цьому регіоні відомі останки щонайменше чотирьох окремих особин, які зберігаються в Департаментській раді Буш-дю-Рон у Марселі. Найповнішим з них є зразок CD13-PAL.2018.3.1–3, 5–15, 18, що складається з близько 20 елементів однієї особини. Вони були зібрані Музеєм природної історії Екс-ан-Провансу в 1997 році. Серед них — задня частина лівої половини нижньої щелепи, сім хребців (п’ять із яких — шийні), шість ребер та значна частина правої тазової кістки. Серед інших решток з цього відслонення — CD13-PAL.2018.3.1.16, права плечова кістка, знайдена поблизу попереднього зразка, вона, ймовірно, належала особині меншого розміру, та CD13-PAL.2018.3.1.4, грудний хребець, знайдений поблизу цих зразків, він належав особині більшого розміру, ніж будь-яка з попередніх. CD13-PAL.2018.3.4 — хребець, розмір якого можна порівняти з розміром першого особини, було знайдено у відслоненні на відстані приблизно 20 метрів (66 футів).
У 2026 році Наталі Барде (Nathalie Bardet) з колегами на основі цих скам’янілостей описали Garamaudo bauciensis як новий рід і вид тетизавринових мозазаврів. Вони визначали найбільш повний екземпляр як голотип. Плечову кістку було визнано паратипом, а два інших хребці — референтними зразками. Назва роду, Garamaudo, походить від провансальського виразу Gara au maudo, що означає «стережись проклятого». Це, у свою чергу, є алюзією на Гарамаудо — злісну змієподібну істоту з місцевих легенд, що мешкає у прісних водах. Видова назва, bauciensis, означає «з Бук-Бель-Ер», що вказує на типове місцезнаходження.
Відсутність чітко виражених швів на нижній щелепі та тазі голотипу G. bauciensis свідчить, що на момент смерті він досяг скелетної зрілості. Загальна довжина тіла, ймовірно, становила близько 2,5 м, що порівняно з довжиною близькоспорідненого Tethysaurus, яку оцінюють у менше ніж 3 м. Інший названий тетизаврин, Pannoniasaurus, був значно більшим — його довжина сягала 6 м. Кінцівки та тазовий пояс Garamaudo, ймовірно, мали більш плезіоморфну («примітивну») морфологію на відміну від похідних веслоподібних плавців інших мозазавридів. Відомі скам’янілості Garamaudo демонструють явний остеосклероз (підвищену щільність кісток). Це вказує на те, що він, ймовірно, був здатний занурюватися на невелику глибину. Він, можливо, не мав здатності до швидкого прискорення та маневреності, натомість ловив здобич із засідки.
Щоб перевірити філогенетичну спорідненість та зв’язки Garamaudo, вчені включили його до оновленої версії філогенетичної матриці Зітлова (Zietlow et al.,2023). Він був віднесений до невизначеної клади разом із Pannoniasaurus, Tethysaurus та неназваним таксоном із Вілльвейрак-Л’Оліве. Всі разом вони утворюють підродину Tethysaurinae. Tethysaurinae було визначено як сестринський таксон до Yaguarasaurinae, причому ця клада входить до великої політомії інших груп мозазавридів.
Місцезнаходження Бук-Бель-Ер — Суск’єр, з якого походить Garamaudo, являє собою прісноводне осадове середовище. У пізньому крейдяному періоді це, ймовірно, було помірно евтрофне озеро, яке періодично затоплювалося. Серед інших рептилій, знайдених у цій формації, — невеликі крокодилоподібні, вид яких не встановлено, та черепаха з родини Bothremydidae, яку попередньо віднесли до роду Polysternon. Серед інших скам’янілостей з цієї місцевості — риби, такі як Atractosteus africanus (панцирна щука) та Axelrodichthys megadromos (целакант).
Скам’янілості
