Scaphokogia — рід китоподібних ссавців із родини карликових кашалотів (Kogiidae), що існував у міоцені-пліоцені на території Південної Америки (Мексика та Перу). Представники роду вирізнялися незвичайною будовою черепа, зокрема трубчастою мордою, масивними кістками лицевої частини та вираженою асиметрією черепа.
Ці тварини належали до спеціалізованих морських ссавців, пристосованих до живлення поблизу морського дна. Особливу увагу дослідників привернув вид Scaphokogia huachafo, описаний у 2026 році: його череп демонструє одну з найвиразніших асиметрій серед відомих китоподібних.
Представники роду Scaphokogia були невеликими китоподібними. За оцінками, довжина їхнього тіла становила приблизно 2,2–2,8 м. Вони мали характерну масивну лицеву частину черепа з витягнутою трубчастою мордою. Будова черепа суттєво відрізнялася від такої у сучасних кашалотів.
Характерною особливістю роду була виражена асиметрія черепа. Вона проявлялася в неоднаковій будові правої та лівої частин лицевого відділу, а також у зміщенні носових отворів відносно центральної осі черепа. Подібна асиметрія притаманна зубатим китам і пов’язана з розвитком спеціалізованих структур, які беруть участь у звуковій комунікації та ехолокації. Однак у Scaphokogia вона досягла особливо значного ступеня.
Скам’янілі рештки представників роду відомі з відкладів пізнього міоцену та пліоцену. Їхня довжина тіла, масивна морда та особливості будови черепа свідчать про спеціалізований спосіб життя, відмінний від способу життя більшості сучасних кашалотів
Дослідження будови черепа представників Scaphokogia свідчать про пристосування до придонного живлення. Масивна морда була спрямована донизу, а збільшена щільність кісткової тканини могла сприяти контролю плавучості під час пошуку їжі поблизу морського дна.
Особливо докладно ці пристосування досліджено на прикладі Scaphokogia huachafo. Вид Scaphokogia huachafo був описаний Альдо Бенітес-Паломіно (Aldo Benites-Palomino) з співавторами у 2026 році. Назва huachafo походить від перуанського слова, яким позначають щось химерне, дивне або екстравагантне. Вона відображає незвичайну будову черепа тварини.
Голотипом виду є майже повний череп MUSM 972, виявлений у середині 1990-х років у місцевості Аґуада-де-Ломас у басейні Сакако, Перу. Він належав дорослій особині, про що свідчать добре окостенілі кістки та повністю закриті черепні шви.
У цього виду морда була утворена масивною трубчастою ростральною частиною, сформованою зі щільної кісткової тканини та укріпленою частково окостенілим хрящем. Вона відхилялася приблизно на 31° донизу відносно основної осі черепа.
Важливу роль відігравала також будова шийного з’єднання. Дослідження атланто-потиличного суглоба споріднених представників роду показало, що вони могли значно нахиляти голову вниз. Поєднання такої рухливості шиї з масивною мордою давало змогу спрямовувати її до поверхні морського дна під час пошуку їжі.
На відміну від деяких сучасних придонних ссавців, Scaphokogia, імовірно, не мала спеціалізованих чутливих структур навколо рота для виявлення здобичі. Дослідники припускають, що ці китоподібні могли використовувати ехолокацію для пошуку організмів у м’яких донних відкладах. Водночас конкретний раціон представників роду залишається недостатньо відомим.
Скам’янілості
