Chelus colombiana — вимерлий вид прісноводних черепах родини Chelidae, представник роду Chelus, до якого належать сучасні матамати. Вид існував у Південній Америці протягом міоцену, приблизно 10–15 мільйонів років тому. Його викопні рештки відомі з Колумбії та Бразилії, а нові знахідки розширили відомий ареал до Перу. За розмірами ця черепаха належала до найбільших представників родини Chelidae.
Chelus colombiana була великою водною черепахою. У 2026 році дослідники описали викопний панцир із Перу завдовжки 84,6 см, масу тіла його власника оцінили приблизно у 65 кг. Цей екземпляр, що має позначення MUSM-920, є одним із найповніше збережених і найбільших відомих панцирів представників роду Chelus. Інший викопний екземпляр із Бразилії має неповністю збережений панцир завдовжки близько 77,4 см. За попередніми оцінками, загальна довжина тіла цієї тварини могла сягати приблизно 90 см.
Вид належав до підряду бокошийних черепах (Pleurodira), представники якого втягують голову під панцир, згинаючи шию вбік. Його спорідненість із сучасними матаматами підтверджується морфологією викопних решток. Водночас відсутність черепів, безпосередньо пов’язаних із деякими знайденими панцирами, ускладнює детальне порівняння викопних форм і визначення меж мінливості всередині роду.
Викопні рештки Chelus colombiana відомі з кількох регіонів північної частини Південної Америки. Початкові знахідки походять із Колумбії, зокрема з формації Вільяв’єха (Villavieja) у районі Ла-Вента, що датується середнім міоценом. Інші рештки були виявлені у формації Барзалоса (Barzalosa) в Колумбії, а також у міоценових відкладах Бразилії. У 2026 році до відомого ареалу додалися знахідки з Перу.
Перуанські зразки походять із регіону Фіцкарральд-Арч і околиць міста Ікітос. Один панцир, MUSM-920, знайшли 2005 року на березі річки Інуя, а другий, MUSM-5003, — 2010 року у відкладах бурого вугілля поблизу Ікітоса. Обидва зразки зберігаються в Музеї природничої історії Національного університету Сан-Маркос у Лімі.
У міоцені західна Амазонія була зайнята великою системою водойм Пебас, яка включала озера, болота та річки. Розширення відомого ареалу Chelus colombiana на територію Перу свідчить про поширення цього виду в межах зазначеної водно-болотної системи. Дослідники пов’язують значні розміри міоценових черепах Північної Південної Америки з масштабом і зв’язністю водних середовищ, а не лише з кліматичними умовами.
Вид Chelus colombiana описав американський палеонтолог Роджер К. Вуд (Roger C. Wood) у 1976 році. Опис ґрунтувався переважно на викопних рештках панцира, зокрема на майже повному зразку з формації Вільяв’єха в Колумбії.
Chelus colombiana належить до роду Chelus, сучасні представники якого відомі під назвою матамати. До цього роду також відносять вимерлий вид Chelus lewisi. Серед сучасних представників роду — Chelus fimbriata та Chelus orinocensis.
Скам’янілості
Джерела
- https://it.wikipedia.org/wiki/Chelus
- https://es.wikipedia.org/wiki/Chelus_colombiana
- https://inkorr.com/vimerlij-vid-chelus-colombiana-najbilsi-cerepahi-miocenu-pivdennoi-ameriki-ta-novij-vid-patagoniaemys-aeschyli-349981
- https://www.sci.news/paleontology/chelus-colombiana-15116.html
- https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1871174X26000703