Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Північна Америка Північна Америка — материк (континент) у Західній півкулі, північна частина частини світу Америки. Повністю розташований у північній півкулі та майже повністю — у західній. На півночі омивається Північним Льодовитим океаном, на сході — Атлантичним океаном, на заході — Тихим океаном, на півдні — Карибським морем; також на півдні з’єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Загальна площа 24 709 000 км², що становить близько 4,8 % площі планети або 16,5 % площі її суші. Фауна Північної Америки включає бізона, чорного ведмедя, ягуара, пуму, лугового собаку, індику, вилорогу, єнота, койота та метелика-монарха. Відомі рослини, які були одомашнені в Північній Америці, включають тютюн, кукурудзу, кабачки, помідори, соняшник, чорницю, авокадо, бавовну, перець чилі та ваніль.
Titanomyrma — рід викопних комах з родини Мурахи (Formicidae). Описано 3 види. Мешкали в період еоцену (49,5 млн років тому). Вважаються найбільшими мурахами, що коли-небудь існували. Останній виявлений вид, T. lubei, був описаний у 2011 році, коли у Вайомінгу, Сполучені Штати, знайшли скам’янілу крилату королеву мурах віком 49,5 мільйонів років. ЇЇ розмір можна було порівняти з сучасним колібрі. Інший викопний вид цього роду, T. gigantea, є найбільшим відомим видом мурах у світі.
Ornithoprion — це вимерлий рід суцільноголових євгенеодонтів, близький до Caseodus. Він жив під час пізнього карбону, приблизно 315-307 мільйонів років тому, у мілководному тропічному морі, яке охоплювало територію сучасної південно-західної Індіани, США. Типовий вид — Ornithoprion hertwigi. У різних видів була подовжена нижня щелепа. Відкриття та опис Ornithoprion допомогли встановити багато аспектів анатомії черепа євгенеодонтів, які раніше можна було отримати лише з даних про зуби.
Eurhinodelphis — викопний рід зубатих китів вимерлої родини Eurhinodelphinidae, що існував у середньому та пізньому міоцені. Рештки кита виявлені в Європі та Північній Америці.
Venustulus — рід синзіфосуринів, парафілетичної групи викопних хеліцерових членистоногих. Раніше Venustulus вважався частиною клади Prosomapoda. Скам’янілості єдиного типового виду, V. waukeshaensis, були виявлені у відкладеннях силурійського періоду у Вісконсині, США та описані у 2005 році. Venustulus є одним із небагатьох родів синзіфосурин, у яких викопні рештки зберегли докази наявності придатків.
Tinirau — вимерлий рід саркоптеригієвих риб із середнього девону штату Невада. Незважаючи на те, що він проводив усе своє життя в океані, Tinirau є стовбуровим тетраподом, близьким до предків наземних хребетних. Порівняно з більш відомими стовбуровими чотириногими, Tinirau є більш близьким до Tetrapoda, ніж Eusthenopteron, але знаходиться далі від Tetrapoda, ніж Panderichthys. Типовий і єдиний вид Tinirau, T. clackae, був названий у 2012 році.
Bisticeratops — рід хазмозавринових цератопсів із відслонень Киртландської формації кампанського періоду, знайдений в пустелі Бісті/Де-На-Зін на північному заході Нью-Мексико, США. Типовий і єдиний вид — B. froeseorum, відомий за майже повним черепом.
Aphaneramma — вимерлий рід морських темноспондилових земноводних, що жив в епоху раннього тріасу. Скам’янілості були знайдені в формації Міанвалі в Пакистані, на Мадагаскарі, у формації Житкова в Росії та у формації Конгрессф’єллет на Шпіцбергені (Норвегія).
Tanycolagreus — рід тероподів-целурозаврів відомий з пізньої юри Північної Америки. Маленький і легкий Tanycolagreus, ймовірно, зосереджував свою увагу на полюванні на невеликих динозаврів, на яких не звертали увагу великі хижаки. Проте голотипний екземпляр належить триметровій юній особині, а подальші матеріали вказують на розмір, що наближається до, принаймні, 4 м. Зважаючи на це, можливо, Tanycolagreus не обмежувався полюванням лише на невеликих динозаврів. Типовий вид – Tanycolagreus topwilsoni.
Spinosuchus — вимерлий рід трилофозавридових алокотозаврів з пізнього тріасу Техасу, південь США. Родова назва означає «крокодил з шипами». Типовий вид – Spinosuchus caseanus.
Yorkicystis — рід едріоастероїдних (Edrioasteroidea) голкошкірих, що жили 510 мільйонів років тому в кембрійській формації Кінзерс на території сучасної Пенсільванії. Цей рід є одним з найдавніших доказів того, що голкошкірі втратили свій твердий мінералізований зовнішній скелет. Yorkicystis також показує, що деякі голкошкірі втратили свої скелети ще під час кембрію.