Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Північна Америка
Північна Америка — материк (континент) у Західній півкулі, північна частина частини світу Америки. Повністю розташований у північній півкулі та майже повністю — у західній. На півночі омивається Північним Льодовитим океаном, на сході — Атлантичним океаном, на заході — Тихим океаном, на півдні — Карибським морем; також на півдні з’єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Загальна площа 24 709 000 км², що становить близько 4,8 % площі планети або 16,5 % площі її суші. Фауна Північної Америки включає бізона, чорного ведмедя, ягуара, пуму, лугового собаку, індику, вилорогу, єнота, койота та метелика-монарха. Відомі рослини, які були одомашнені в Північній Америці, включають тютюн, кукурудзу, кабачки, помідори, соняшник, чорницю, авокадо, бавовну, перець чилі та ваніль.
Crittendenceratops – рід птахотазових динозаврів родини цератопсид (Ceratopsidae), що існував в Північній Америці в пізній крейді (73 млн років тому). Викопні рештки динозавра знайдено у відкладеннях формації Форт-Кріттенден в штаті Аризона (США). Типовий вид – Crittendenceratops krzyzanowskii.
Labradormantis — викопний рід богомолів вимерлої родини Baissomantidae, що існував у пізній крейді (100 млн років тому). Описаний у 2021 році. Типовий вид – Labradormantis guilbaulti. Родова назва Labradormantis перекладається як «Лабрадорський богомол». Видова назва L. guilbaulti вшановує Жан-П’єра Гібо, директора Музею палеонтології та еволюції Квебеку.
Vaderlimulus — рід мечехвостів, описаний у 2017 році із тріасових відкладень поблизу міста Париж (штат Айдахо, США). Це перший тріасовий мечохвіст знайдений у Північній Америці. Скам’янілість має вік 245 мільйонів років. Типовий вид – Vaderlimulus tricki.
Гіракодони (лат. Hyracodon) – вимерлий рід непарнокопитних з вимерлої родини гіракодонтових (Hyracodontidae), спорідненої з сучасними носорогами. Жили в олігоцені (32-26 мільйонів років тому).
Cryodrakon — рід птерозаврів з родини аждархід (Azhdarchidae), що жив за часів верхньої крейди на території сучасної Канади. Описаний у 2019 році.
Bothriodon — вимерлий парнокопитний ссавець з родини Anthracotheriidae відомий від пізнього еоцену до раннього олігоцену, його рештки були знайдені в Азії, Європі та Північній Америці. Тварина була розміром приблизно з велику свиню, сягаючи ваги понад 199 кг.
Sanctacaris — середньокембрійський членистоногий з родини Habeliida, відомий із сланців Берджес у Британській Колумбії. При відкритті він вважався представником стовбурової групи хеліцерових, яка включає підковоподібних крабів, павуків і скорпіонів. Його спорідненість з хеліцеровими пізніше була знову підтверджена в дослідженні, що перепризначило Habelia optata, як спорідненого з Sanctacaris базального представника хеліцерових.
Deiphon — своєрідний рід силурійських трилобітів з ряду Phacopida, родини Cheiruridae. Його рештки були виявлені на території Західної та Центральної Європи, а також у центрі та на заході США. Типовий вид, Deiphon forbesi, відомий з відкладень Богемії. Він був відкритий і вперше описаний французьким палеонтологом Йоахімом Баррандом (Joachim Barrande) у 1850 році. Відомий тим, що мав дуже незвичайну форму, завдяки чому його рештки легко впізнаються в геологічних формаціях.
Louisella — рід червів, відомий із середнього кембрію сланців Берджес. Вперше він був описаний Чарльзом Уолкоттом у 1911 році як голотурієвий голкошкірий і представляє старший синонім Miskoia, який спочатку був описаний як аннелід (кільчастий черв). Відомо 48 екземплярів Louisella з відкладів великого філоподового ложа (the Greater Phyllopod bed), де вони становлять < 0,1% спільноти. Було зазначено, що він має палеосколецидоподібні склерити, хоча насправді це не так (палеосколециди – це група вимерлих червів, що нагадували броньованих пріапулідів).
Aphetoceras — рід головоногих молюсків з родини Estonioceratidae ряду Tarphycerida. Aphetoceras походить з нижнього ордовику Північної Америки та Азії і є одним із ранніх тарфіцеридів, знайдених у групі Ель-Пасо нижнього ордовику в Нью-Мексико.